Тема: Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні (1953 – 1964рр.).

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете: - пояснювати зміст термінів і понять „ відлига”, „ десталінізація”,

„ лібералізація”, „ реабілітація”, „ культ особи”, „ дисиденти”; - характеризувати суспільні зміни в період „відлиги” та їхній вплив на розвиток подій в Україні; - доводити, що „відлига” торкнулася тільки окремих сторін життя радянського суспільства; - давати власну оцінку й висловлювати своє ставлення до процесу десталінізації, суспільно-політичних реформ, визначати їх позитивні й негативні наслідки.

План.

1. Початок десталінізації. Розширення повноважень республіки.

2. „Відлига”. ХХ з’їзд КПРС та його наслідки.

3. Реабілітаційний процес.

5 березня 1953 p. помер Й. В. Сталін. У керів­ництві партії розгорнулася боротьба за владу. У 1953 р. першим секретарем ЦК КПРС став Микита Сергійович Хрущов. Прихід до влади Хрущова викликав зміну партійного керівництва на місцях.

В Україні накреслився процес українізації ке­рівництва республіки. Першим секретарем ЦК КПУ став О. Кириченко, другим секретарем — М. Підгорний.

З ім'ям М. Хрущова пов'язаний процес десталінізації радянського су­спільства. Цей процес виявився в припиненні масових репресій- проти влас­ного народу, у початку реабілітації незаконно репресованих партійних, дер­жавних працівників, діячів науки й культури (В. Затонського, Є. Квірінга, С Косіора, П. Постишева, Ю. Коцюбинського, Г. Косинки, М. Куліша). Були реабілітовані маршали Радянського Союзу В. Блюхер, А. Єгоров, М. Тухачевський, командарми І. Уборевич та Й. Якір.

Протягом 1953—1955 pp. було переглянуто основні політичні справи повоєнного часу, викликані сталінськими репресіями. Характерною рисою десталінізації стали послаблення тюремно-табірного режиму, амністія ні­мецьких військовополонених, частини українських колабораціоністів (тих, хто співпрацював з окупантами в роки війни), членів ОУН—УПА.

У 1954 р. НКВС був реформований у Комітет державної безпеки (КДБ). В Україні його очолював В. Никитченко. КДБ переглядав заведені раніше політичні справи.

У лютому 1956 р. в Москві відбувся XX з'їзд КПРС. На закритому засі­данні М. С. Хрущов виступив із доповіддю «Про культ особи та його наслід­ки» (пізніше вийшла Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків», опублікована в газетах). У доповіді М. Хрущова було наве­дено кричущі факти беззаконня і сваволі сталінського режиму в 30-х — на початку 50-х pp., ішлося про трагедію початкового періоду Великої Вітчиз­няної війни, масові репресії 30-х pp., депортацію малих народів (у тому чи­слі кримських татар, караїмів); Й. Сталін був представлений жорстоким тираном і диктатором. Ця доповідь повністю була опублікована в засобах масової інформації лише в роки перебудови.

З вулиць і майданів прибирали портрети й погруддя Й. Сталіна. У листо­паді 1961 р. Сталінську область перейменували на Донецьку, а обласний центр Сталін — на Донецьк.

Проте десталінізація мала незавершений характер. Партійне керів­ництво не зважилося глибоко проаналізувати сутність тоталітарного ладу, виявити причини формування режиму особистої влади Й. Сталіна. Політика комуністичної партії вважалася правильною, а соціально-політичні дефор­мації пов'язувалися лише зі зловживаннями владою з боку особисто Й. Ста­ліна і його найближчого оточення.

В Україні йшов процес лібералізації суспільно-політичного життя. УРСР стала одержувати певні політичні дивіденди як одна з найрозвиненіших республік СРСР. За часів М. С. Хрущова половина вищого партійного керів­ництва складалася з вихідців з України. У 1954 р. пройшли урочистості, присвячені 300-річчю приєднання України до складу Росії. Почалося пере­писування історії України, яка стала вважатися складовою частиною історії Росії; з'явилося поняття «возз'єднання України з Росією».

У лютому 1954 р. за рішенням Президії Верховної Ради СРСР зі складу РРФСР до складу УРСР було передано Крим.

Реабілітація – скасування правових наслідків судового вироку щодо особи, необґрунтовано притягнутого до судової відповідальності, визнання вироку недійсним, а особи незаконно репресованої, невинною; усунення запису про вирок у карному реєстрі; вступає в дію згідно із законодавством або рішенням суду.

етап	Характеристика процесу реабілітації
1етап 1953- 1956рр.	Реабілітація торкнулася лише незначної частини незаконно репресованих; Проголошувалися масові амністії; Відбувся демонтаж сталінської репресивної системи; Приведення правоохоронної системи відповідно до принципів законності; Ліквідовано систему ГУЛАГу.
ІІ етап 1956- 1959рр.	Реабілітація носила масовий характер; Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН-УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також усі репресовані за «український буржуазний націоналізм»; Держава не визнала себе винною у депортації селян під час колективізації 1930-х років, вибіркової депортації із Західної України, депортації кримських татар, німців та інших народів Півдня України.

Поміркуємо разом: * І.Еренбург називав хрущовський період часом „відлиги”. Чому? Які особливості мала „відлига” в Україні?

**У чому суть процесу десталінізації? Які позитивні і негативні

наслідки мала постанова ЦК КПРС „Про подолання культу особи та його наслідків”?

***Чому процес „десталінізації” не привів до кардинальних змін у суспільстві, до зміни політичної системи в СРСР в цілому і в УРСР зокрема?

До наступного заняття: - підготуватися до семінарського заняття : « Стан економіки України наприкінці 1950 – І пол. 1960 років»

Де про це читати:

Бойко О.Д. Історія України. – К., Академія, 2012. – с. 512 – 518.