Юридичний словник

Законність – це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, чіткого і неухильного дотримання і виконання чинних правових актів усіма суб’єктами права.

Правозаконність – це абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади і виключають не тільки свавілля з боку уряду, а й саму можливість діяти в якихось ситуаціях на власний розсуд.

Принципи законності є основними ідеями, що розкривають зміст законності як стани правомірності суспільних відносин, законодоцільності поведінки індивідів:

Гарантії законності – це система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності.

Правопорядок – це заснований на праві стан впорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності.

Громадський порядок є станом урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів.

Світовий правопорядок – це система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних і природно-правових засад і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного і внутрішньодержавного права.

Тести для самоконтролю

1. Стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів, – це:

а) загальна культура;

б) дисципліна;

в) правопорядок;

г) громадський порядок.

2. Що ґрунтується на праві стан упорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності, має назву:

а) правопорядок;

б) режим законності;

в) суспільний порядок;

г) світовий правопорядок.

3. Режим суспільно-політичного життя, що ґрунтується на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, чіткого і неухильного дотримання чинних правових актів усіма суб’єктами права:

а) правове регулювання;

б) доцільність;

в) правопорядок;

г) законність.

4. Система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності, – це:

а) загальна культура;

б) гарантії законності;

в) правопорядок;

г) громадський порядок.

5. Система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних відносин і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, – це:

а) правопорядок;

б) режим законності;

в) суспільний порядок;

г) світовий правопорядок.

6. Абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади, – це:

а) законність;

б) правопорядок;

в) правозаконність;

г) суспільний порядок.

7. Основні ідеї, що розкривають зміст законності як стану правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів, – це:

а) гарантії правопорядку;

б) принципи законності;

в) засоби законності;

г) методи законності.

8. Законність – явище багатоаспектне і може виступати як:

а) принцип;

б) метод;

в) режим;

г) форма.

9. Законність – це:

а) чітке, повне і точне дотримання правових приписів усіма суб’єктами права;

б) система ієрархічних зв’язків між законами, актами Президента, міністерств та відомств;

в) розуміння закону як єдиного джерела права в державі;

г) єдність розуміння законів на всій території їх дії.

10. Правопорядок – це:

а) упорядкованість норм в нормативно-правових актах за предметом та методом правового регулювання;

б) стан упорядкованості суспільних відносин, що складається на основі законності;

в) система заходів органів внутрішніх справ для боротьби зі злочинними проявами;

г) невідворотність відповідальності за правопорушення.