Правомірна поведінка – це поведінка, що відповідає приписам правових норм.

Проступки – суспільно шкідливі правопорушення (порушення трудової дисципліни, порушення правил торгівлі, невиконання цивільно–правового договору тощо).

Кримінальні правопорушення (злочини) – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні, винні, карані діяння (дія або бездіяльність), що посягають на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і суспільну безпеку, довкілля, конституційний лад України.

Адміністративні правопорушення (проступки) – це протиправні, винні діяння, що посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Цивільно-правові правопорушення (проступки) – відрізняються від інших специфічним об’єктом посягання, яким є майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного, трудового, земельного і сімейного права.

Дисциплінарні правопорушення (проступки) – це протиправні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій.

Матеріальні правопорушення (проступки) – це винне спричинення матеріального збитку працівником працедавцю, тобто підприємству, установі, організації.

Процесуальні правопорушення (проступки) – це порушення встановленої законом процедури відправлення правосуддя, провадження в юридичних справах, видання правозастосовного акта.

Конституційні правопорушення (проступки) – невиконання або перевищення повноважень, порушення закріпленого конституцією порядку організації і діяльності органів державної влади і глави держави, органів місцевого самоврядування.

Міжнародні правопорушення – дії або бездіяльність суб’єктів міжнародного права, що суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов’язанням і заподіюють шкоду іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.

Склад правопорушення – це система елементів правопорушення. Її повнота і цілісність є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності.

Зловживання правом – це соціально шкідлива поведінка суб’єкта, що вчиняється в рамках правових норм.

Об’єктивно протиправне діяння – це протиправне, соціально шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що не містить складу правопорушення, але, при цьому, викликає негативну юридичну реакцію з боку держави.

Причини правопорушення – це об’єктивні і суб’єктивні чинники, що спонукають особу до вчинення правопорушення.

Тести для самоконтролю

1. Соціально значима поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомовольового характеру, що врегульована нормами права і спричиняє юридичні наслідки, – це:

а) правомірна поведінка;

б) правова поведінка;

в) противоправна поведінка;

г) правопорушення.

2. Суспільно корисна правова поведінка суб’єкта права (дія чи бездіяльність), що відповідає приписам юридичних норм і охороняється державою, – це:

а) правомірна поведінка;

б) правова поведінка;

в) противоправна поведінка;

г) проступок.

3. Мотивами правомірної поведінки можуть бути:

а) переконаність у справедливості і корисності приписів правових норм;

б) відповідальність перед суспільством і державою за вчинки;

в) егоїстичний власний інтерес;

г) прагнення робити як усі та страх відповідальності;

д) усе зазначене.

4. Вид правомірної поведінки, мотивом якої є наслідування своєму оточенню:

а) маргінальна;

б) звична;

в) конформістська;

г) свідомо активна.

5. Вид правомірної поведінки, мотивом якої є побоювання перед покаранням:

а) маргінальна;

б) свідомо активна;

в) конформістська;

г) звична.

6. Спеціальний суб’єкт правопорушення – це:

а) фізична особа;

б) держава;

в) посадова особа;

г) юридична особа.

7. Юридична особа не може бути суб’єктом:

а) кримінального правопорушення;

б) цивільного правопорушення;

в) адміністративного правопорушення.

8. Психічне ставлення правопорушника до вчинюваного ним протиправного діяння, коли він не усвідомлює можливості настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, хоча може й повинен їх передбачити, – це:

а) протиправна недбалість;

б) протиправна самовпевненість;

в) непрямий умисел;

г) прямий умисел.