Юридичний словник

Тлумачення норм права – це інтелектуальна діяльність, направлена на розкриття смислового змісту правових норм.

Офіційне тлумачення норм права здійснюють уповноважені на те органи держави.

Нормативне офіційне тлумачення здійснюється безвідносно конкретного випадку, має загальний характер (поширюється на невизначену кількість випадків).

Казуальне офіційне тлумачення дається і є чинним щодо окремого випадку.

Автентичне тлумачення, що виходить від органу, що видав норму, що тлумачиться.

Делеговане (легальне) тлумачення, здійснюване компетентним органом щодо норми права, виданої іншим органом.

Неофіційне тлумачення норм права здійснюється суб’єктами, які не мають на те формальних повноважень (учені-юристи, адвокати, юрисконсульти і навіть непрофесіонали), і юридично необов’язкове.

Спосіб (прийом) тлумачення права – це сукупність однорідних правил тлумачення, певних засобів, що ґрунтуються на єдності, і аргументів.

Буквальне тлумачення - дійсний зміст норми, адекватний її мовному вираженню.

Поширювальне тлумачення - дійсний зміст норми права, розкритий у результаті тлумачення ширше, ніж буквальний текст.

Обмежувальне тлумачення - дійсний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачення, вужчий, ніж буквальний текст.

Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти) – це правові акти, прийняті компетентними державними органами, що містять роз’яснення норм права або порядку їх застосування.

Тести для самоконтролю

1. Тлумачення норм права уповноваженим органом, який не видавав ці норми, має назву:

а) автентичне тлумачення;

б) делеговане тлумачення;

в) неофіційне тлумачення.

2. Суб’єктом тлумачення можуть бути:

а) органи держави;

б) посадові особи;

в) громадські організації;

г) окремі громадяни;

д) усі зазначені суб’єкти.

3. До видів тлумачення правових норм за обсягом належать:

а) буквальне тлумачення;

б) офіційне тлумачення;

в) доктринальне тлумачення;

г) буденне тлумачення.

4. Тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми права, розкритий у результаті тлумачення, вужчий, ніж буквальний текст, - це:

а) поширювальне тлумачення;

б) буквальне тлумачення;

в) обмежувальне тлумачення;

г) адекватне тлумачення.

5. Тлумачення, що виходить від учених-юристів, - це:

а) професійне тлумачення;

б) доктринальне тлумачення;

в) буденне тлумачення;

г) казуальне тлумачення.

6. Тлумачення, що передбачає звернення до витоків правового припису, вираженого в нормативному акті, - це:

а) систематичне тлумачення;

б) логічне тлумачення;

в) історичне тлумачення;

г) філологічне тлумачення.

7. Тлумачення, що виходить від органу, що видав норму, що тлумачиться, - це:

а) делеговане тлумачення;

б) автентичне тлумачення;

в) легальне тлумачення;

г) професійне тлумачення.

8. Інтелектуальна діяльність, спрямована на розкриття смислового змісту правових норм, — це:

а) правотворчість;

б) застосування правових норм;

в) тлумачення правових норм;

г) правоохоронна діяльність.

9. Позначте правильно вказану мету тлумачення нормативно-правових приписів:

а) виховна;

б) уподібнене розуміння змісту норми права;

в) охоронна;

г) правильне застосування нормативно-правових приписів.

10. Суб’єктами офіційного тлумачення нормативно-правових приписів можуть бути:

а) спеціально на це уповноважений орган;

б) юристи-практики;

в) громадянин;

г) юристи-вчені.

11. Позначте правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів:

а) має вищу юридичну силу;

б) закріплює норми права;

в) закріплює правила розуміння змісту норми права;

г) усе вказане.

12. Позначте правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів:

а) є юридичним актом компетентного суб’єкта;

б) не має зворотної дії в часі;

в) є формально-обов’язковим для всіх суб’єктів права;

г) відповідь «а» і «в».

13. Позначте правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів:

а) має вищу юридичну силу;

б) закріплює норму права;

в) не створює нових норм;

г) усе вказане.

14. Позначте правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів:

а) правила-роз’яснення діють протягом строку дії самого нормативно-правового припису;

б) діють у поєднанні з нормативно-правовими приписами, які тлумачать;

в) не мають самостійного значення;

г) усе вказане.