Література

1. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право Вип.8. - С.15-19.

2. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2. – С.49

3. Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук. – Харків, 2003. – Вип. № 2 -3. – С. 132 -141.

4. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. - №8. – С.112.

5. Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова держава.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. - С.149-156.

6. Нагребельний В.П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи // Держава і право. Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип.21. - С.5-9.

7. Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава і право. Зб.наук праць Випуск 21. – Київ, 2003. – С.77-82.

8. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 220 с.

9. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - №11. – С. 28-32.

10. Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 6. – С. 57 – 63.

Тема 18. Тлумачення права

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті.

1. Тлумачення норм права: поняття, мета та значення. Обставини, що зумовлюють необхідність тлумачення нормативно-правових приписів.

2. Види тлумачення-роз’яснення нормативно-правових приписів.

3. Способи (прийоми) тлумачення. Тлумачення правових норм, пов’язане з уточненням їх обсягу.

4. Акти тлумачення права (інтерпретаційно-правові акти): поняття, особливості і види.

5. Особливості тлумачення Конституції України.

Методичні рекомендації

Тлумачення норм права є необхідною стадією процесу їх застосування, воно сприяє правильному й однозначному розумінню і застосуванню правових приписів. У правовій дійсності тлумачення має місце у правовій діяльності та правовому регулюванні. У правовій діяльності тлумачення норм права повинно застосовуватися у правотворенні, реалізації і систематизації права, правовому вихованні, пропаганді тощо. Функція тлумачення у правовому регулюванні суспільних відносин полягає виключно у правильному, глибокому розумінні дійсного змісту норм права та його розгорнутому, обґрунтованому роз’ясненні іншим суб’єктам суспільства.

Сучасне українське право має ознаки, властиві перехідним правовим системам: колізійність, відставання від потреб суспільства, що переживає транзитивний період, прогальність. Одним із можливих шляхів виявлення та подолання названих деформацій правових норм є тлумачення права. Для більш повного з'ясування теми необхідно ґрунтовно розібратися в наступних аспектах:

- чим викликана необхідність тлумачення норм права;

- значення і співвідношення з'ясування і роз'яснення норми права в понятті тлумачення;

- види тлумачення по суб'єктах. Класифікація видів тлумачення норм права здійснюється шляхом класичного розподілу всіх різновидів на офіційне та неофіційне тлумачення юридичних норм;

- способи тлумачення норм права (граматичний, логічний, систематичний, історико-політичний, спеціально-юридичний, цільовий);

- тлумачення норм права за обсягом (буквальне, розширювальне і обмежувальне);

- акти тлумачення норм права: поняття і види;

- слід звернути особливу увагу на з'ясування понять тлумачення-з'ясування і тлумачення-роз'яснення, що пов'язане з поясненням значення правової норми для інших осіб. Воно поділяється на офіційне (автентичне і легальне) і неофіційне (буденне, професійне і доктринальне). Потрібно розібратися також у відмінності таких видів тлумачення-роз'яснення, як нормативне і казуальне тлумачення.

Інтерпретаційна діяльність набуває особливого значення в умовах якісних змін у правосвідомості та правовій культурі юриста. Сьогодні юридична еліта поступово відходить від традиційних для нашого суспільства позитивістських уявлень про право як виключно постанови держави і в юридичній літературі дедалі більш наполегливо проводиться думка про необхідність розрізнення «правових» і «неправових» законів, про доцільність закріплення в законодавчих актах різних механізмів, що дозволяють блокувати дію останніх. У цьому плані важливим компонентом професіоналізму юриста є його ставлення не тільки до законодавства, а й до правоінтерпретаційних актів.