Практичні завдання

Для засвоєння матеріалу під час підготовки до семінарського заняття курсанти та студенти повинні.

1. Засвоїти визначення понять: право, об’єктивне право, суб’єктивне право, функції права, принципи права, правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції, сутність права, цінність права.

1. Самостійно скласти схеми: а) класифікації функцій права; б) видів принципів права.

2. Проаналізувати всі випадки вжиття терміна “право” у розділах І і II Конституції України і визначити, яке поняття цим терміном позначається (загально-соціальне право, об'єктивне право). Відповіді із зазначенням статей Конституції України запишіть у зошит.

3. Проаналізувати розділи І і II Конституції України та виписати статті, що закріплюють принципи права України.

4. Знайти відповідність між стовпцями таблиці.

   1. Принцип права.	А. Прийом, коли явищу свідомо надається характеристика, якою явище насправді не володіє.
   2. Правова аксіома.	Б. Основна ідея розвитку і функціонування права.
   3. Правова презумпція.	В. Основний напрям впливу права на людину і суспільство.
   4. Правова фікція.	Г. Положення, що сприймається як самоочевидна істина, що не потребує доказів.
   5. Функція права.	Д. Офіційно визнане припущення про наявність або відсутність тих або інших юридичних фактів.

5. Дати відповіді на наступні питання.

Чим зумовлена багатозначність терміна «право»? Чи може існувати держава без установлених нею юридичних норм?

Як ви розумієте поняття «позитивне право»? Визначте співвідношення позитивного та природного права.

Розкрийте соціальну сутність та призначення права. Назвіть основні напрями впливу права на людину та суспільство, що розкривають його соціальну сутність та призначення.

6. Визначте, чи є відмінності в значенні терміна «право» в таких конструкціях:

а) право людини на життя; б) кримінальне право; в) право господаря; г) право міжнародних організацій; д) право ґрунту та право крові (одні з принципів набуття громадянства); е) юридичне право; ж) право на працю; з) спадкове право; і) об’єктивне право. Яке значення має цей термін у наведених прикладах?

7. Підготувати реферати за темами: “Принцип формальної рівності у праві: теорія і історія”, “Інструментальна цінність права”, “Право як явище цивілізації і культури”.

Юридичний словник

Право – це система загальнообов’язкових, формально-визначених, установлених і охоронюваних державою правил поведінки, що виражає міру свободи і справедливості, досягнуту певним суспільством, і служить для регулювання суспільних відносин.

Сутність – це внутрішній зміст предмета, що виражається в єдності всіх його різноманітних властивостей і відносин.

Загально-соціальна сутність права - право відбиває узгоджену волю населення, сформовану в результаті взаємних поступок.

Класова сутність права - відбиває волю пануючої соціальної спільноти (касти, стану, класу).

Функції права – це основні напрями впливу права на людину і суспільство (суспільні відносини).

Регулятивна функція - приписи правових норм вносять впорядкованість у суспільні відносини.

Охоронна функція - право захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом установлення заборон, обмежень і покарань за порушення заборон.

Цінність права – це його позитивна значимість (роль) у задоволенні потреб суб’єкта.

Цивілізація – це співтовариство людей, об’єднане основоположними духовними цінностями та ідеалами, що має стійкі особливі ознаки в соціально-політичній організації, економіці, культурі та психологічне відчуття належності до цього співтовариства.

Об’єктивне право – це система всіх діючих у країні норм права, відбитих у різних джерелах права і незалежних від індивіда.

Суб’єктивне право – це визначена об’єктивним правом міра дозволеної поведінки суб’єкта права.

Принципи права – це основні ідеї, початкові положення або формування, провідні засади процесу, розвитку і функціонування права.

Правові аксіоми – це вироблені юридичною наукою і практикою загальні положення, які через свою простоту, ясність і багаторазове підтвердження практикою сприймаються як самоочевидні істини, що не потребують доказів.

Правові презумпції – це офіційно визнані припущення про наявність або відсутність тих або інших юридичних фактів.

Правова фікція (від лат. fictio – вигадка) – це прийом юридичної техніки, за допомогою якого особі, предмету або явищу в цілях захисту законних приватних, суспільних і державних інтересів свідомо надається характеристика, якою особа, предмет або явище насправді не володіє.