7. Розрахунок раціону врх за критеріями неперевищення др-97 та дгн-2006

Гранично допустимий вміст радіонуклідів у раціоні великої рогатої худоби визначається за співвідношенням:

ГДВ = ДР*100/КК, де

ГДВ – гранично допустимий вміст радіонукліду у раціоні ВРХ, Бк/кг;

ДР – допустимий рівень вмісту радіонуклідів у тваринницькій продукції (молоко, мʹясо), (Бк/л, Бк/кг)

Згідно з вимогами ГН-2006, концентрація ¹³⁷Cs у молоці та молочній продукції для харчових потреб не повинна перевищувати100 Бк/л, а ⁹⁰Sr – 20 Бк/л. Для одержання такого молока при низькій якості кормів у раціоні дійних корів може бути не більше 10 кБк ¹³⁷Cs і 20 кБк ⁹⁰Sr. Якщо забрудненість кормів не перевищує допустимого рівня, добовий раціон для дійних корів складають за існуючими нормами згодовування окремих видів кормів і поживних речовин.

8. Визначення доцільності перепрофілювання за вихідними даними

У господарствах, розташованих на малопродуктивних грунтах з підвищеними коефіцієнтами переходу радіонуклідів до рослин, де застосування більш простіших заходів малоефективне, доцільно перепрофілювання молочного скотарства на мʹясне. Науково-обгрунтовані технології утримання мʹясної худоби з урахуванням метаболізму радіо цезію в організмі тварин дають змогу використовувати забруднені землі практично без обмежень. На забруднених землях Житомирської області доцільно розводити поліську мʹясну худобу, яка найбільш пристосована до умов Полісся.

При перепрофілюванні мʹясної галузі необхідно враховувати, що найбільш "чисте" мʹясо отримують при розведенні свиней та птиці, а найбільш забруднену продукцію отримують у галузі вівчарства.

Розведення і вирощування свиней та птиці допускається без обмежень, так як при їх годівлі використовують корми (концентрати, коренеплоди), які накопичують незначну кількість радіонуклідів, що дає можливість отримувати мʹясо в 5-10 разів менш забруднене в порівнянні з мʹясом ВРХ та овець. Після аварії на ЧАЕС вівчарство було практично ліквідовано в звʹязку з високим поверхневим забрудненням вовни та відсутністю технологій та методів її очищення. Лише в четвертій зоні радіоактивного забруднення товарне вівчарство можна вести без обмежень. У третій зоні в стійловий період добове надходження ¹³⁷Cs з раціоном не повинно перевищувати 3,6 кБк. При переведенні овець на пасовищне утримання бажано використовувати угіддя, де проведено докорінне чи поверхневе поліпшення. При відсутності цих умов овець належить випасати на пасовищах, де концентрація ¹³⁷Cs у траві не перевищує 600 Бк/кг.

Бджільництво можна вести без обмежень на всій території радіоактивного забруднення, де дозволена трудова діяльність.

На територіях, де допустиме ведення сільськогосподарського виробництва, проте неможливе утримання продуктивних тварин, краще займатися конярством. Коні є унікальними тваринами, які можуть без обмеження використовувати кормові ресурси забрудненої зони. Як сільськогосподарський та біологічний обʹєкт, коні належать до довго ростучих тварин, тому при їх вирощуванні та використанні можна згодовувати найзабрудненіші корми. При продажі на експорт та здачі робочих коней на мʹясокомбінат при необхідності практикують заключну відгодівлю "чистими" кормами протягом 2-2,5 місяців. Слід відмітити, що в 1 кг конини з добового раціону надходить 7-8% ¹³⁷Cs, а в 1 л молока кобил – 0,7-0,9%. У кінському гної концентрація ¹³⁷Cs перевищує у 5-10 разів його вміст у пасовищній траві.

Використовуючи вихідні дані питомої активності пасовищної трави та отримані раніше результати вимірювань питомої активності грунту, студенти вираховують щільність забруднення грунту ¹³⁷Cs, коефіцієнт переходу у траву, визначають зону радіоактивного забруднення та обґрунтовують доцільність перепрофілювання та можливість утримання того чи іншого виду сільськогосподарських тварин.