Етапи розвитку національної економіки України.
Національна економіка України пройшла певні етапи розвитку:
I етап ( 1992-1994 рр.) – безсистемна й нерегульована «шокова терапія»;
II етап (1994-1999 рр.) – економічні перетворення по програмі міжнародних фінансових організацій (МВФ, ЄБРР і інших), у якій домінували заходу «шокової терапії». Разом з деякими позитивними зрушеннями - відносна макроекономічна фінансова стабілізація, формування власної грошово-кредитної й фінансової системи, ринкової інфраструктури, активізація зовнішньоекономічних зв'язків, - домінували такі регресивні процеси, як депресія, деіндустріалізація, криміналізація, значне соціальне розшарування, які значною мірою були детерміновані не тільки спадщиною минулого, але й неадекватною економічною політикою.
III етап (в 1999-2000 р.) – формування й реалізація інтегративної моделі економічних перетворень. Важливим наслідком такої реалізації є економічний ріст і підвищення авторитету України у світі.
Сучасні прогресивні моделі національної економіки опираються на джерела й основи саморозвитку економіки, які представлені переважно її внутрішніми класичними (двосторонніми) і некласичними (багатобічними) протиріччями технологічних, соціальних і соціально-економічних укладів.
Технологічна підготовка виробництва.
Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) - сукупність робіт, які визначають послідовність виконання виробничого процесу нового виробу найбільш раціональними способами з урахуванням конкретних умов виробництва даного підприємства.
Основне завдання технологічної підготовки виробництва - забезпечити високу якість виготовлення виробів і створити умови для дотримання принципів раціональної організації виробничого процесу, поліпшення використання оснащення, виробничих площ, росту продуктивності роботи й зниження витрати енергоресурсів і матеріалів.
Технологічна підготовка виробництва включає наступні стадії:
- технологічний аналіз робочих креслень і їхній контроль на предмет технологічності конструкції деталей і складальних одиниць;
- розробку прогресивних технологічних процесів;
- проектування спеціальних інструментів і технологічного оснащення для виробництва нового виробу;
- виконання планування цехів і виробничих ділянок з розміщенням устаткування відповідно до розроблених технологічних маршрутів;
- перевірку, налагодження й впровадження технологічних процесів;
- розрахунки виробничої потужності підприємства й нормативів витрати матеріалів і енергоресурсів.
У Відділі головного технологу (ВГТ) всі робочі креслення піддаються технологічному аналізу відповідно до вимог стандартів, які включають контроль на предмет їхньої технологічності й можливості виготовлення в умовах виробництва даного підприємства. Для скорочення строків технологічної підготовки виробництва технологи запрошуються у ВГК ще на стадії конструкторської підготовки виробництва. При аналізі виявляються й передбачаються можливості використання типових технологічних процесів, стандартного оснащення, наявних засобів механізації й автоматизації виробництва. Процес узгодження креслень має психологічний аспект і проходить неоднозначно. Зміна в робочих кресленнях оформляється актом узгодження між працівниками ВГК і ВГТ.
Розробка прогресивних технологічних процесів починається з визначення технологічних маршрутів руху деталей і складальних одиниць у цехах і між цехами. На кожну деталь складається технологічна карта, у якій послідовно вказуються операції, тип і модель застосовуваного в кожній операції встаткування, види ріжучих і контрольного інструментів, режими обробки, розряд робітника й норми часу. В одиничному виробництві окремі операції глибоко не проробляються, основним технологічним документом є маршрутна карта. У масовому виробництві детально розробляється кожна операція й складається операційна карта. Одночасно з розробкою технологічних процесів регулюються питання про методи організації виробництва. На підставі технологічних процесів виникає необхідність проектування спеціальних інструментів і встаткування. При цьому передбачається максимальне використання наявного встаткування й при необхідності його модернізація. По розроблених технологічних маршрутах складається планування цехів і ділянок, на які показані в масштабі площі приміщень, розставлене встаткування з обліком його домовленої конфігурації (номер, тип, модель, характеристика).
Після розміщення встаткування в цехах виконується білка, налагодження й впровадження технологічних процесів безпосередньо на робочих місцях. Технологічний процес уважається уведеним, якщо виготовлення деталей і складання виробу в цілому здійснюється відповідно до викладеного в ньому вимогами й запроектованими нормами часу. Це оформляється актом впровадження технологічного процесу, після чого цех повністю відповідає за дотримання технологічної дисципліни. По кожному технологічному процесі на всі операції розраховуються норми часу, нормативи витрати матеріальних і енергоресурсів, що виконує бюро нормативів ВГТ.
Технологи встановлюють «вузькі місця» і «провідні групи встаткування», розраховують виробничу потужність цехів і підприємства в цілому. Інші підрозділи ОГТ запитують у відділі МТП і в ВНМ (відділ нормування матеріалів) готовність до поставки матеріалів, планують виготовлення й створення заділів, розробляють графіки технологічної підготовки виробництва по цехах, здійснюють економічну оцінку, представляють карти розкрою, графіки введення встаткування в експлуатацію, ведуть облік, зберігання, розмноження й видачу технологічної документації.