Надання акцій, що є в обігу, для біржового котирування

Цікавий за своїм змістом метод одержання акцією, що є в обігу, права на біржове котирування. У цьому випадку компанія не залучає нових фінансових фондів. Її наміри зводяться до однієї мети — щоб її раніше випущені акції, що є в обігу на позабіржовому ринку, одержали право котирування на ЛФБ. Тому і сам метод називається «представлення-запрошення» (Introduction), тобто акції рекомендуються на ЛФБ для одержання лістингу.

«Жовта книга» визначає три можливі випадки такого представ­лення. Перший — акції пройшли лістинг на якій-небудь біржі. Другий — акції, що є в обігу, відповідають вимогам Котирувального комітету ЛФБ щодо ринкових якостей. Третій — рекомендуються акції нової сформованої холдингової компанії в тому разі, якщо вони випущені в обмін на одну або більше акцій лістингових компаній.

5. Корпорації на позабіржовому ринку цінних паперів Поняття позабіржового ринку

Позабіржовим (over-the-counter market) називається ринок цінних паперів, який організовують фінансові інституції. Його відмітна риса — відсутність постійного організованого місця для укладання угод (trading floor). На позабіржовий ринок цінних паперів виходять корпорації, чиї акції й облігації не котируються на фондових біржах з тих або інших причин.

Історично позабіржовий ринок виник як «вуличний ринок». Сьогодні учасникам ринку немає потреби зустрічатися на вулиці. Сучасні позабіржові угоди з цінних паперів укладаються через комп’ютерні системи. Розвиток комп’ютерної технології й електронних комунікацій сприяє розширенню позабіржового ринку, обсяг угод, що укладаються, збільшується.

На позабіржовому ринку в США обертається понад 15 тис. цінних паперів, проте більшість із них — акції місцевих банків і дрібних фірм. Обсяг продажу становить 20 % обігу акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.

У США позабіржовий ринок, як і біржовий, є організованим ринком. Корпорація, що бажає продавати на ньому свої цінні папери, повинна звернутися до брокера — члена Національної Асоціації дилерів з питань цінних паперів — НАCД (National Association of Securities Dealers — NASD), що регулює і контролює вступ на позабіржовий ринок. Брокер відкриває корпорації брокерський рахунок, що дає їй можливість продавати цінні папери як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку.

Для продажу цінних паперів корпорація повинна звернутися до організаторів торгівлі, які працюють із певними видами цінних паперів. Вони постійно проводять котирування ціни продавця і покупця, як правило, здійснюють угоди за свій рахунок. У США їх називають «створювачами ринку» (market maker), у Великобританії — ліцензованими дилерами. Це фірми, що не є членами біржі, але одержали ліцензію на торгівлю цінними паперами на позабіржовому ринку. Вони можуть також отримати ліцензію на торгівлю цінними паперами на фондовому ринку. В англійській літературі відзначається активність ліцензованих дилерів, що здійснюють розміщення урядових приватизаційних цінних паперів.

Методи розміщення цінних паперів на позабіржовому ринку

У Великобританії компанії, що бажають продати свої акції на позабіржовому ринку, повинні надати проспект емісії і фінансової звітності. Близько 80 % акцій корпорацій купують інвестиційні компанії. Дилери можуть купити в корпорації варант — пільгове право на підписку ще не випущених акцій на суму, що становить 5 % випущених акцій. Таке право може бути отримане протягом 10 років за ціною на день купівлі варанта. Звичайно варанти одержують інвестиційні інститути, що вкладають свої кош­ти в ризиковий капітал (venture capital).

Брокери і ліцензовані дилери, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів на позабіржовому ринку в США, використовують Автоматичну систему котирувань Національної асоціації дилерів з питань цінних паперів (НАСДАК), створену в 1971 р. Брокер одержує інформацію про курс цінного папера шляхом підключення свого комп’ютера до мережі НАСДАК, що дає можливість корпорації завершити угоду на продаж своїх цінних паперів протягом 2—3 хвилин. У терміналі комп’ютера брокера накопичується інформація про ціни, що дає йому змогу вибрати «кращу ціну» (the best price).

Вартість проданих акцій у системі НАСДАК зросла з 1991 до 2000 р. із 1 трлн до 19,8 трлн дол., тобто майже в 20 разів, а кількість проданих акцій — більше ніж у 10 разів. Зростала і кількість учасників цього ринку. У 2001 р. стався «обвал» на всіх світових біржах, у тому числі і на НАСДАК, торгівля акціями впала до 10,9 трлн дол., у 2002 р. — до 7,3 трлн дол.

У Лондоні на основі моделі НАСДАК створена система «Автоматизовані котирування фондової біржі» (АКФБ — Stock Exchange Automated Quotation — SEAQ), у Канаді в 1986 р. була впроваджена в дію «Автоматична торговельна система канадського позабіржового ринку» (The Canadian Over-the-Counter Auto­mated Trading System — COATS). Подібні системи функціонують і в інших країнах.