Саморегулювання у Великобританії

Великобританію можна назвати класичною країною організації саморегульованих систем на фінансовому ринку. Відповідно до Акта про фінансові послуги 1986 р. створена Рада з цінних паперів та інвестицій (Securities and Investment Board — SIB), яка наділена повноваженнями спостерігача і контролера за його виконанням. Рада створена у формі акціонерної компанії. Фактичне регулювання ринку цінних паперів і нагляд за ним передані саморегульованим організаціям. Важливо звернути увагу на принципи саморегулювання. Перший — основний — передбачає, що саморегулювання здійснюється в межах системи законів (Self-regula­tion within a statutory framework). Другий принцип означає, що ринок працюватиме належним чином, якщо в законі запропонувати йому систему правил, що легко зрозуміти і ввести в дію.

Акт 1986 р. визначив дві категорії: інвестиції й інвестиційне підприємництво. Під терміном інвестиції розглядаються:

1. акції й облігації (debentures), тобто незабезпечені боргові зобов’язання, включаючи сертифікати депозитів;

2. облігації уряду і місцевих органів влади, а також інші зобов’язання публічної влади;

3. варанти, опціони й інші подібні права;

4. частки у спільних інвестиційних схемах (units in collective investment schemes);

5. фінансові й товарні ф’ючерсні контракти;

6. довгострокові контракти зі страхування (крім тих, єдиною метою яких є захист від ризику).

Закон також визначає інвестиційне підприємництво як:

1. здійснення інвестицій або як агента, або принципала — особи, що діє за свій кошт;

2. організацію інвестиційних угод;

3. управління інвестиціями;

4. консультування з питань інвестицій;

5. установлення, приведення в дію або ліквідація інвестиційної схеми (проекту).

Управління з цінних паперів та інвестицій визначило основні принципи ведення підприємництва у сфері інвестицій.

По-перше, вся інвестиційна діяльність має бути ліцензована.

По-друге, вона повинна виконуватися на рівні високих стандартів професіоналізму. Основним правилом має бути «найкраще виконання угоди», повне врахування інтересів клієнта у діяльності як агента, так і принципала.

По-третє, інвестиційна діяльність повинна гарантувати ретельне виконання угод і уважне врахування вимог клієнта.

По-четверте, правила, які покладені в основу діяльності фахової асоціації або саморегульованої організації, повинні відповідати правилам і нормам регулювання, уведеними Радою з питань цінних паперів та інвестицій. Якщо вони змінюються і поліпшують захист інвестора, то правила асоціації й іншої організації повинні негайно змінюватися.

Під егідою Ради з питань цінних паперів та інвестицій була створена система, що складається з п’яти спеціалізованих саморегульованих організацій:

1. Асоціація цінних паперів.

2. Асоціація брокерів і дилерів щодо угод з ф’ючерсами.

3. Організація зі страхування життя й організація з регулювання пайових фондів (трастів).

4. Асоціація керуючих фінансовим посередництвом і асоціація регулювання брокерської діяльності.

5. Організація регулювання інвестиційного менеджменту.

Кожна з цих організацій скеровує діяльність фірм, що ведуть інвестиційне підприємництво.

Правила і методи регулювання, прийняті саморегульованими організаціями, розроблені Радою з питань цінних паперів та інвестицій.

Відповідно до «Акта про фінансові послуги» кожна саморегульована організація створює схему компенсаційних виплат за рахунок внесків організацій інвестиційного бізнесу. За своєю сутністю це страховий фонд, що гарантує інвесторів від утрат у разі відмови торговця виконати свої зобов’язання. Втрати дрібних інвесторів покриваються на 100 %.