Судді із стрибків і метань

1. Для проведення змагань зі стрибків і метань призначаються бригади суддів, які складаються із старших суддів-вимірювачів і секретаріатів;

2. Старші судді зі стрибків і метань перевіряють місця проведення змагань з цих видів, контролюйсь виміри результатів, слідкують за часом виконання чергових спроб.

3. Судді-вимірювачі слідкують за правильністю виконання спроби, позначають місце приземлення стрибуна або снаряда, у стрибках у висоту і з жердиною встановлюють планку й заміряють висоту, у стрибках з жердиною

приймають жердину, відлущену планку й заміряють висоту у стрибкам з жердиною приймають жердину відпущену спортсменом.

4. Секретарі зі стрибків і метань реєструють явку учасників у протоколі, визначають учасників для виконання спроби, після закінчення виду програми здають оформлений протокол головному секретарю.

5. Суддям зі стрибків і метань забороняються замірювати не зараховані спроби, а також надавати додаткові спроби.

Змістовий модуль №7

Самостійна робота студентів

Тема: Тактика гри у баскетбол у нападі.

Кількість годин: 2

Студенти повинні знати:

1. Що таке тактика гри в загалі.

1. Яким індивідуальним тактичним діям потрібно навчити починаючих баскетболістів.

Студенти повинні вміти:

На практиці навчати починаючих баскетболістів індивідуальним тактичним діям у нападі.

План

1. Яким індивідуальним тактичним діям у нападі потрібно навчити починаючих баскетболістів.

1. В якій послідовності потрібно навчити індивідуальним тактичним діям у нападі.

Література

1. Т.С. Бондар «Спортивні та рухливі ігри в початковій школі »Х.Веста Вид-во «Ранок» 2008-192с.-/Бібліотека вчителя фізичної культури/.

Методичні рекомендації студенту до самостійної роботи:

Опрацьовуючи матеріал потрібно мати на увазі те, що спортивна гра «Баскетбол» є безконтактною грою.

Питання до самоперевірки

1. Що таке тактика гри?

2. Яким індивідуальним діям у нападі потрібно навчити починаючих баскетболістів?

Форма контролю:

1.Усне опитування.

2.Вибіркова перевірка конспектів.

Тактика гри у нападі

Індивідуальні дії

Ефективність індивідуальної тактичної дії визначається тим, наскільки вчасно і раціонально гравець застосував той чи інший прийом ігрової дії в даній ситуації.

У підготовчій групі вивчаються наступні індивідуальні дії:

• вибір місця для одержання м'яча (вихід на вільне місце й уміння звільнитися від опіки супротивника);

• вибір способу дії і моменту для застосування вивчених пересувань, передач, ведення й кидків;

• уміння вибрати та вчасно застосувати ігрові дії, що складаються з вивчених прийомів техніки.

Індивідуальні тактичні дії учні освоюють у процесі вивчення основних технічних прийомів. Технічні прийоми треба проводити в таких умовах, у яких гравець повинний одночасно вибирати момент для початку дії та визначати напрямок передачі або ведення в залежності від розташування партнера, супротивника чи того й іншого одночасно.

У ході вивчення основних ігрових дій потрібно створювати, характерні для ігрових ситуацій, і привчати учнів вибирати прийоми в залежності від ситуації. Значною мірою цьому сприяють методичні прийоми, у яких учням треба зосереджувати увагу на окремих компонентах ситуації при виконанні будь-яких дій. Наприклад, учням пропонується запам'ятати послідовність застосування окремих технічних прийомів і ігрових дій, що складаються з них; запам'ятати напрямок пересувань і можливі варіанти його заміни після того, як виконаний технічний прийом або дія; осмислити можливі варіанти дій партнера й визначити в залежності від цього спрямованість і характер своїх дій тощо.

При навчанні індивідуальним діям потрібно дотриматися такої послідовності: спочатку вивчити окремі технічні прийоми гри за умов, які сприяють розвитку орієнтування й швидкості реакції. Потім навчити ігровим діям в обставинах, що відповідають визначеним ігровим ситуаціям, і, нарешті, ігровим діям в умовах групової взаємодії,що ускладнюється. Ця взаємодія повинна підвести учнів до засвоєння гри в нападі та захисті.

Випроваджуються зазначені задачі в такий спосіб: у кожній вправі по вивченню техніки підбирається посильне для учнів тактичне завдання. Воно мусить не затрудняти освоєння технічного прийому, а допомогти осмислити його і гнучко застосувати в умовах, що змінюються. У ході виконання вправ учнів змінюють дії в залежності від сигналу викладача (переважно зорового); напрямку польоту м'яча; характеру і напрямку дій партнера; способу пасивної чи активної протидії умовного супротивника.

Тактичні задачі, що виникають перед гравцем без м'яча, завжди зв'язані з вибором найбільш зручної позиції для оволодіння м'ячем, або для розвитку атаки, або для її завершення. Із цією метою застосовується вихід на вільне місце, що допомагає вчасно «відірватися» від захисника, одержати м'яч від партнера або відвернути увагу захисника від партнера, що володіє м'ячем.

Перш ніж вийти на вільне місце, гравець мусить оцінити розташування партнерів і їхніх захисників, визначити напрямок свого виходу з урахування захисника, що його опікує, і вибрати момент, щоб зробити ривок, змінити швидкість бігу, змінити напрямок бігу, зробити фінт на ривок в одну сторону і вхід в іншу.

Ігрові дії, що використовуються при навчанні індивідуальній тактиці з м'ячем, дуже різноманітні. У залежності від обставин гравець може або передати м'яч, або обійти захисника і, ведучи м'яч, пройти з ним до щита, або кинути м'яч у кошик тощо. Спрямованість індивідуальних дій гравець визначає самостійно в залежності від конкретної обстановки. Варіанти ігрових дій змінюються за рахунок послідовності прийомів, а також способів їхнього виконання. Так, наприклад, дію, що складається з лову, ведення й передачі, можна виконати в наступних варіантах:

• лов на бігу, ведення, передача м'яча двома руками від грудей;

• лов м'яча на місці, ведення зі зміною напрямку (праворуч, ліворуч), передача м'яча однією рукою (ліворуч, уперед, праворуч, назад, від плеча, знизу тощо).

• лов м'яча на бігу, ведення м'яча зі зміною напрямку (праворуч, ліворуч) і висоти відскоку (низьке ведення), передача м'яча однією рукою від плеча, обома зверху, однією в стрибку та ін.

Будь-який із цих варіантів гравець застосовує і змінює в залежності від конкретної протидії, з якою він зіштовхується.

Нижче приведені зразкові вправи, що сприяють освоєнню індивідуальних тактичних дій на початковому етапі навчання.

Зразкові вправи пересуваннях:

1. По будова - шеренгами по 5 – 6 осіб, обличчя до викладача, у

положенні високого старту. Виконання: по руху руки викладача вбік виконується ривок у зазначеному ним напрямку.

Варіанти: коли викладач опускає дві руки вниз - ривок не робити; при русі правої руки праворуч - ривок виконувати в протилежну сторону (ліворуч) тощо.

Методичні вказівки: сигнали подаються зненацька, швидко, з різними по тривалості паузами після попередньої команди.

2. Побудова - парами в потилицю один одному, не ближче, ніж на відстані 1 м.

Виконання: передуючий учень виконує ривки, зупинки, пересування в різних напрямках. Партнер, що стоїть позаду, повторює всі дії і, вибравши для себе момент, вибігає вперед, стаючи в цій вправі тим, що водить.

Майданчик для пересувань може бути обмежений.

Варіанти:

а) якщо до визначеного місця гравець, що біжить позаду, не вирветься в перед, він залишається знову в тій самій ролі;

б) якщо тільки гравець, що знаходиться позаду, вирвався вперед, партнеру треба його осалити та ін.

Вправи на вивчення ловіння й передачі м'яча:

1. Побудова - колонами в 7 - 8 м від стіни, на якій на рівні грудей крейдою намальований квадрат 40x40 див. У 3м від стіни проводиться лінія, на ній спиною до стіни й обличчям до колони стає один з учнів. Радіус його пересувань праворуч і ліворуч обмежений 3-метровим коридором. Виконання: гравець, що стоїть в колоні першим, передає м'яч гравцю, що знаходиться в коридорі. Одержавши м'яч, гравець мусить відразу повернутися й потрапити м'ячем у квадрат.

Варіанти: те саме, що передає м'яч, застосовує фінт на передачу, щоб виконати її в несподіваний для партнера момент.

Методичні вказівна: можна накреслити на стіні два, три квадрати і

позначити їх цифрами. Гравець, що передає м'яч, одночасно називає номер квадрата, у який партнер зобов'язаний направити м'яч. 2. Побудова - групами по 6 осіб. На кожну групу по 2 м’ячі.

Виконання: 1-й, 2-й і 3-й гравці передають м'яч між собою у різні боки; те саме роблять 4-й, 5-й і 6-й гравці.

Варіанти:

а) 3-й гравець передає м'яч 6-му, а 4-й - 1-му гравцю. Гравці після передачі перебігають у напрямку передачі;

б) гравець, що передав м'яч, мусить перебігти на протилежний бік перед гравцем, що виконує чергову передачу. Ця вправа виконується одним м'ячем.

Методичні рекомендації: у варіанті «а» учні кожної трійки мають правильно вибрати момент для передачі, щоб вона не збіглася за часом з передачею м'яча іншою трійкою. У другому варіанті введення додаткових умов підвищує контроль за діями гравця, змушує осмислювати ситуацію, перш ніж вибрати момент для своїх дій.

При побудові учнів чотирикутником треба враховувати характер дій гравця, що випливають за передачею. Наприклад:

а) передача м'яча відбувається в строго обумовленому напрямку - праворуч чи ліворуч. Зміна місця в напрямку передачі відбувається відразу ж після її виконання. Те саме, але зміна місця в цьому напрямку відбувається в момент, коли партнер піймав м'яч;

б) м'яч передається в цьому ж напрямку, але гравець міняється місцем з партнером, що стоїть поруч в розташованій колоні;

в) м'яч передається так само, а гравці міняються місцями по діагоналі, і навпаки: м'яч передається по діагоналі, а місцями міняються сусідні гравці;

г) м'яч передається в довільно обраному напрямку (праворуч або ліворуч, по діагоналі) і в залежності від цього гравці міняються місцями, як зазначено вище.

Методичні вказівки. головна увага приділяється осмисленому і своєчасному вибору моменту, напрямку передачі м'яча та наступних дій.

При вивченні й удосконаленні ведення м'яча вводяться умови, що визначають напрямок руху гравця з м'ячем, зміни висоти його відскоку, а також початок або закінчення ведення. Наприклад:

1. Побудова - зустрічними колонами. Виконання: гравець веде м'яч до учня, що стоїть навпроти в колоні, а партнер, що стоїть в ній першим, рухом руки показує напрямок свого виходу, тобто напрямок, у якому партнер має передати йому м'яч.

Варіанти:

а) партнер вибігає в довільно обраному ним напрямку без попереднього

показу. Гравець, що веде м'яч, має сам його визначити і точно віддати м'яч;

б) якщо партнер із протилежної команди не виходить на зустріч, то варто вести м'яч до встановленого місця, зупинитися, виконати поворот і повернути м'яч у свою колону.

Якщо партнер вибігає назустріч ведучому, - передати йому м'яч і перейти в колону, що стоїть навпроти;

в) учень веде м'яч до колони, що стоїть навпроти, довільно змінюючи напрямок свого пересування. Гравець, що стоїть навпроти, також самостійно обирає напрямок свого виходу і вибирає позицію, найбільш зручну для одержання м'яча.

2. Побудова - зустрічними колонами. Виконання: учні ведуть м'яч і діють по заздалегідь обумовленому сигналу учень зупиняється і передає м'яч у протилежну колону, сам прямує в напрямку передачі. По іншому сигналу він передає м'яч у свою колону.

Методичні вказівки: краще користуватися зоровими сигналами й змінювати їхнє значення навіть в одній вправі. Наприклад, по змаху руки вгору гравець зупиняється й передає м'яч. Якщо руху руки не спостерігається, він продовжує вести м'яч. Потім по змаху вгору в цій же вправі він не веде м'яч, а по змаху вниз - зупиняється тощо.

При навчанні кидкам у кошик введення визначених умов сприяє вибору місця для кидка, способу його виконання, а також своєчасного включення в боротьбу за м'яч, що відскочив. У даному випадку дуже корисні різні вправи 1x1.

У процесі навчання окремі технічні прийоми з'єднуються в ігрові дії і вирішуються більш складні індивідуальні тактичні задачі.

Ігрові дії можна ускладнювати, змінюючи їх закінчення. Так, 1-й гравець веде м'яч, як зазначено на рис. 16. Він може або зупинитися й передати м'яч після повороту, або зупинитися та виконати кидок з місця. У залежності від цього 2-й гравець або вибігає йому назустріч, або прямує до щита й ловить м'яч після кидка.

Підготовчих групах вивчаються індивідуальні дії без м'яча з метою звільнення від супротивника і виходу на вільне місце, а також із застосуванням фінту «на ведення»: фінт «на ведення» з наступною передачею м'яча в будь-якому напрямку - фінт «на ведення» з наступним веденням м'яча у бік фінту й у протилежному напрямку - фінт «на ведення» з наступним поворотом і веденням м'яча в іншому напрямку.

При навчанні фінтам потрібно звертати увагу учнів на те, щоб відволікаючі дії вони виконували з такою самою амплітудою й у такому самому темпі, як цього вимагає дійсне виконання прийому.

Закріпленню вивчених індивідуальних дій сприяє проведення різних вправ 1x1 змагальним методом.