1.Вибіркова перевірка конспектів.

2.Усне опитування.

Техніка подач м'яча.

Подача м'яча.

Подачі – це способи введення м'яча в гру. В сучасному волейболі подачу використовують як ефективний засіб атаки, за допомогою якого суперникові ускладнюють підготовку тактичних комбінацій у нападі, а іноді й здобувають очко. Подачі бувають: нижні (пряма й бокова) і верхні (пряма й бокова). Виконання всіх подач, незалежно від способу, включають підкидання м'яча, замах і удар по ньому. Найбільш прості подачі нижня пряма і бокова, більш складні верхня пряма і бокова. Найскладніша подача —- подача в стрибку.

Найважливішим в техніці подачі є підкидання м'яча вперед-уверх (бажано па одну і ту ж висоту, та удар по м'ячу, котрий доцільно викопувати в одній і тій же точці).

Спосіб удару по м'ячу (кулаком, ребром, всією долонею, її основою) залежить від типу подачі. Під час виконання сильної бокової подачі потрібно бити по м'ячу всією кистю, а при виконанні планеруючої подачі — вдаряють по центр) м'яча основою долоні. Удар по м'ячу наносять не в повну силу, оскільки захоплення сильним ударом негативно позначається на техніці подачі.

Якщо необхідно змінити напрямок подачі, то відповідно змінюють положення стоп, осі плечей гравця по відношенню до січки. Рекомендується переходити до вивчення більш складних способів подач після засвоєння простих.

Головне тактичне завдання виконання подачі: ускладни ти супернику прийом м'яча та організацію атаки.

Волейболіст, який виконує подачу, стає за задньою лінією своєї половини майданчика, підкидає м'яч і ударом руки спрямовує його над сіткою на половині майданчика суперника. Щоб виконати будь-яку подачу, необхідно прийняти правильне вихідне положення, точно підкинути м'яч на оптимальну висоту, правильно викопати удар, продовжити рух рукою в напрямку польоту м'яча.

Розрізняють силові, націлені і планеруючі подачі. Варіативність застосування подач підвищує ефективність атаки за рахунок швидкості м'яча, що летить (силова подача), точності (націлена подача), зміни траєкторії польоту (планеруюча подача).

Нижня пряма подача. Гравець стає па місце подачі у вихідному положенні ноги ледь зігнуті в колінах, ліва трохи попереду, тулуб незначно нахилений вперед. М'яч на долоні лівої руки (для правші), зігнутої в ліктьовому суглобі, навпроти правиці. Замахнувшись правою рукою, масу тіла переносять на прану ногу, одночасно підкидають м'яч вертикально вгору зазвичай на 0,4 0,6 м. Випрямляючи праву ногу, виконують мах правою рукою вниз-вперед і б'ють по м'ячу знизу-ззаду, спрямовуючи його вперед-угору.

Верхня пряма подача. Гравець стає обличчям до сітки, ноги на ширині плечей, ліва нога (для правші) - па півкроку попереду. М'яч у зігнутих руках па рівні грудей, ліва рука знизу, погляд спрямований на майданчик суперників.

Права рука, згинаючись у ліктьовому суглобі, відводиться назад, лікоть спрямований вперед-вверх. Вага тіла переноситься на праву, зігнуту в коліні ногу, тулуб дещо прогинається, погляд переводиться па м'яч.

Лівою рукою гравець підкидає перед собою м'яч на висоту 1,2 1,6м. Ударний рух починають поштовховим розгинанням правої ноги, поворотом тулуба вліво й перенесенням маси тіла па ліву ногу. Удар виконується майже одночасно з рухами ніг і тулуба випрямляється правиця і б'є по м'ячу (кисть руки ледь напружена і накриває м'яч, пальці міцно притиснуті один до одного), ліва рука опускається вниз. Після удару кисть, супроводжуючи м'яч, згинається, рука опускається і тулуб нахиляється вперед.

Останнім часом волейболісти стали широко застосовувати верхню пряму подачу в стрибку. Техніка її виконання наближена до техніки нападаючого удару.

За вихідним положенням тотожна, а за структурою рухів подібна до описаної подачі так звана націлена подача. Від верхньої прямої подачі вона відрізняється в основному довжиною рухів волейболіста меншими переміщеннями маси тіла, коротшим замахом, меншою висотою підкидання м'яча (0,4 0,6м); уривчастістю незначного за амплітудою ударного руху правою рукою, виконанням удару по задній (не верхній) частині м'яча, мінімальністю супроводжуючого руху.

Подача м'яча у стрибку. Верхню бокову подачу гравець виконує з такого вихідного положення стоїть лівим боком (для правші) до сітки на відстані приблизно 2-х метрів від лицевої лінії, ледь зігну ті ноги розташовані па ширині плечей, ліва нога трохи попереду, м'яч в руках перед тулубом, ліва рука знизу, на рівні пояса, погляд спрямований на половину майданчика суперника. Після цього він правою ногою робить перехресний крок за ліву, ліву руку з м'ячем виводить вперед-уверх, праву руку для замаху опускає вниз (вся маса тіла па лівій позі), тоді вага тіла переноситься на праву ногу, ліва відставляється на крок в сторону. Волейболіст підкидає м'яч на висоту 1,5 2 м і вперед на 0,5 0,7 м. згинає ноги, тулуб нахиляє в сторону руки, що виконуватиме удар, погляд переводить на м'яч. Розгинаючи ноги і випрямляючи тулуб, гравець виводить праву руку через сторону вверх, ліву руку опускає вниз і готується до виконання удару. В процесі удару по м'ячу тулуб розвертається вліво і незначно згинається. Гравець розвертається грудьми до сітки. Рука, що викопує удар, пряма, кисть згинається і накриває м'яч, ліва рука відводиться вниз-назад. Після удару по м'ячу вагу тіла переносять на ліву ногу, праву руку опускають вниз. Гравець переступає на праву ногу і приймає стійке положення.

Удар по м'ячу виконують розкритою долонею випрямленої руки у найвищій точці її підіймання. У цей момент долоню не слід повертати надмірно вліво, площина її повинна бути перпендикулярною до напрямку польоту м'яча. Верхню бокову подачу можна виконувати з розбігу, па останньому кроці якого підкидають м'яч і приймають положення замаху.

Для виконання подачі «свічка» розміщуються правим боком до сітки, розставивши ноги па ширину плечей і тримаючи м'яч у лівій руці па рівні пояса. Підкидаючи м'яч вгору па 0,4 —0,6м, опускають праву руку вниз-назад. Потім енергійним рухом знизу-вгору ребром кисті здійснюють удар по лівій половині м'яча (коли він опиняється перед грудьми). Після удару рука продовжує рух вгору.

Залежно від способу виконання планеруюча подача може бути верхньою прямою і верхньою боковою. Особливості її структури - короткий замах і точний удар по центру м'яча. Завдяки цьому м'яч під час польоту не обертається, а планерує, раптово змінюючи траєкторію.

Змістовий модуль № 4

Самостійна робота студентів.

Тема: Правила змагань з волейболу.

Кількість годин: 4

Студенти повинні знати:

1. Які технічні прийоми може застосувати гравець під час гри у волейбол.

2. Які дії гравця, згідно правила, є порушенням правил гри. Студенти повинні вміти:

Застосовувати на практиці, під час проведення гри, правила гри у волейбол.

План:

1. Споруди та обладнання.

2. Учасники.

3. Ігровий формат.

4. Ігрові дії.

5. Перерви та затримки.

6. Поведінка учасників.

Література:

1. А.І.Дубенчук «Волейбол» - X. Вид-во «Ранок», 2008 - 112с /спортивні ігри в школі/.

Методичні рекомендації студенту до самостійної роботи.

Питання для самоперевірки:

1. Скільки часу відводиться на виконання подачі.

Форми контролю: