1. Вибіркова перевірка конспектів.

2. Усне опитування.

Техніка ловлі і передачі м'яча.

Прийом, за допомогою якого гравець може впевнено оволодіти м'ячем з метою виконання подальших ігрових дій називається ловлею м'яча. Оволодіння ловлею м'яча є дуже важливим для виконання усіх інших прийомів гри. Спосіб ловлі м'яча визначається з урахуванням траєкторії і швидкості польоту м'яча, швидкістю пересування гравця, який виконує передачу, розташуванням суперника тощо. Але існують основи техніки, характерні для прийому будь-якої передачі.

Насамперед слід супроводжувати поглядом м'яч аж доки він не опи­ниться у руках. Неминучі втрати м'яча під час ловлі виникають тому, що гравець, приймаючи передачу, відводить погляд від м'яча раніше, ніж надійно утримує його у руках. Під час гри м'яч доводиться ловити на місці, під час пересування, в опорному та безопорному положеннях, на різних рівнях його польоту, однією або двома руками. Але, по можливості, м'яч необхідно ловити двома руками. При цьому гравець має зробити крок назустріч м'ячу. Коли ж ситуація вимагає ловлі однією рукою, то вільну другу руку слід негайно винести для захисту і контролю м'яча.

Ловля м'яча двома руками.

Основний спосіб ловлі м'яча, що летить на середній висоті — це ловля двома руками. Гравець випрямляє трохи розслаблені руки назустріч м'ячу, розкриває кисті у вигляді напівсфери, у котрій великі пальці спрямовані один до одного, а інші розставлені вперед-угору. У момент дотику м'яча до пальців гравець щільно охоплює його, згинаючи руки у ліктях, зменшуючи швидкість польоту та наближаючи м'яч до тулуба у вихідне положення для подальших дій.

Основна фаза: у момент торкання м'яча його слід обхопити пальцями, зближуючи долоні, а руки зігнути у ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизуючим рухом, що зменшує силу удару м'яча.

Завершальна фаза: після прийому м'яча тулуб знову трохи нахиляють уперед, м'яч, укриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до наступних дій. Якщо м'яч летить дещо нижче рівня грудей, то гравець трохи присідає, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м'яча. Для того щоб зловити м'яч, котрий летить високо над головою, слід вистрибнути і винести руки з розведеними долонями і пальцями вгору (відстань між великими пальцями не повинна перевищувати кількох сантиметрів). У момент торкання м'яча пальцями долоні зближують, міцно обхоплюють м'яч, а руки, зігнувши у ліктьових суглобах, опускають і підтягують до тулуба.

Для ловлі м'яча, що летить низько, руки опускають, долоні і пальці створюють немов би розкриту чашу (відстань між мізинцями обох рук не перевищує кількох сантиметрів).

У боротьбі за м'яч, що опускається на майданчик, не слід чекати, поки він відскочить у зручну позицію для ловлі. Треба рухатися назустріч і ловити його на початку відскоку: для цього слід зробити випад уперед, опустити руки уперед-вниз, долоні підвести до м'яча ззовні, але не зверху. Захопивши м'яч, одразу ж випрямитися і підтягнути його до грудей.

У процесі ловлі м'яча у русі з наміром одразу ж виконати передачу або кидок у кільце, використовують так звану техніку подвійного кроку: гравець має зловити м'яч у той момент, коли вже виконано поштовх однією ногою, а друга винесена уперед (перший крок), поштовх другою ногою (другий крок) і передача або кидок

м’яча у стрибку.

Ловля однією рукою. Якщо ситуація не дозволяє дотягнутися до м'яча, що летить, і зловити його двома руками, то слід ловити його однією рукою.

б)

Ловля м'яча однією рукою:

а — на місці (в опорному положенні);

б — у стрибку.

Підготовча фаза: гравець витягує руку у напрямку м'яча, що летить, долонею вперед, пальці широко розставлені.

Основна фаза: у момент торкання до м'яча пальцями гравець відводить руку назад, немов би продовжуючи цим рухом політ м'яча (амортизуючий рух), згинає руку у ліктьовому суглобі. Цим рухом зменшується швидкість польоту м'яча. Коли м'яч торкнеться усієї долоні, тулуб трохи повертається у бік м'яча.

Завершальна фаза: гравець підтримує м'яч однією рукою, потім міцно захоплює обома руками так, щоб бути готовим до виконання наступних дій.

Передача м'яча — прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м'яч партнеру для подальших дій.

Вміння правильно і точно передавати м'яч — це основа чітких, цілеспрямованих взаємодій баскетболістів під час гри. Існує багато способів передач. Застосовують їх залежно від ігрової ситуації, відстані, на яку треба передати м'яч, розташування або напрямку руху партнера, характеру і способу протидій суперників.

Передача м'яча може виконуватися однією або двома руками, в опор­ному і в безопорному положеннях, на різні відстані і у різних напрямках. За допомогою передач гравці поєднують дії один з одним, розв'язують тактичні завдання, готують умови для кидків у кільце. Тому усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м'яча.

Передача двома руками від грудей. М'яч утримується руками на рівні грудей. Руки зігнуті у ліктях і вільно прилягають до тулуба. Для замаху руки з м'ячем відводяться назад-униз, м'яч трохи опускається. Потім руками робиться обертальний рух знизу вгору-вперед. Випрямляючи руки енергійним рухом кистей, м'яч передається у потрібному напрямку.

Передача м'яча зігнутою рукою зверху.

Передача м'яча зігнутою рукою зверху. Під час передачі м'яч знаходиться у руці на широко розкритій долоні. Рука зігнута у лікті і піднята угору, до рівня плечей. Друга рука підтримує м'яч.

Для замаху рука з м'ячем відводиться назад, тулуб трохи повертається боком уперед.

Різнойменна (на малюнку ліва) нога щодо руки з м'ячем (відповідно права рука) стоїть попереду.

Повертаючи тулуб гравець випрямляє руку з м'ячем у ліктьовому суглобі і швидко виносить її уперед. Кисть руки згинається і м'яч передається у потрібному напрямку. Ця передача виконується на різні відстані в опорному і безопорному положеннях.

Передача м'яча двома руками знизу застосовується, коли суперник підійшов близько і не дає змоги виконати передачу зверху або у нападаючого нема часу на передачу іншим способом.

У вихідному положенні гравець утримує м'яч перед собою, робить крок уперед і одночасно маховим рухом рук уперед посилає м'яч у потрібному напрямку, виконуючи активний рух кистями у момент, коли руки на рівні пояса. Таким способом передають м'яч партнеру на коротку відстань або безпосередньо з руку руки.

Передача м'яча двома руками знизу

Передача м'яча прямою рукою зверху.

Передача м'яча прямою рукою зверху. М'яч притискається кистю до передпліччя руки, що передає м'яч. Рука з м'ячем опускається вниз. Друга рука у цьому положенні може підтримувати м'яч.

Потім рука з м'ячем робить дугоподібний рух назад — угору-вперед. Наприкінці руху кисть розгинається і м'яч випускається над головою у необхідному напрямку.

Прийом застосовується для передач на велику відстань, коли необхідно це зробити над суперником.

Передача м'яча прямою рукою знизу. М'яч притискається кистю до передпліччя. Гравець для замаху відводить руку з м'ячем назад, потім швидким маховим рухом виносить її уперед повз стегно, поступово розгинаючи кисть. М'яч скочується з пальців і посилається прямою рукою партнеру. Напрямок прольоту м'яча регулюється розгинанням кисті. Якщо кисть розгинається передчасно, то м'яч полетить вниз, якщо розгинання затримати, то вгору.

Передача м'яча прямою рукою знизу.

Передача однією рукою від плеча.

Передача м'яча однією рукою від плеча. Вихідне положення таке саме, як при передачі двома руками від грудей. Під час замаху правої руки з м'ячем ліва підтримує його. Потім права рука з м'ячем випрямляється, обганяє ліву руку і різким рухом м'яч передається у потрібному напрямку. Завершальний рух кисті у момент вильоту м'яча дозволяє приховати від супер­ника напрямок передачі.

Передача м'яча з відскоком від поверхні майданчика. Активна протидія

суперників часто ускладнює виконання передачі м'яча гравцеві звичайним способом. У такому випадку передати м'яч можна з відскоком від поверхні майданчика. Щоб м'яч відскочив до партнера і не був перехоплений, він посилається з відскоком від поверхні під кутом біля ніг суперника з правого або лівого боку від нього і під його руками. Спосіб передачі може бути будь-яким.

Краще використовувати ту передачу, котра потребує найменшої за­трати часу або підготовчих рухів у конкретній ігровій ситуації. Перед виконанням такої передачі можна застосовувати відволікаючі рухи.

Передача прямою рукою збоку, однією рукою за спиною, з-за плеча.

Інші способи передач показано на мал.

Передачі — найпростіший і ефективний засіб просування м'яча до кошика суперника. Основні способи передач двома руками — від грудей, зверху, знизу; однією рукою — зігнутою зверху і від теча, прямою зверху і знизу; однією і двома руками з відскоком від поверхні майданчика. Існують і інші способи передач, наприклад, прямою рукою збоку, за спиною, з-за плеча, але їх застосування потребує великого досвіду баскетболістів. У будь-якому випадку, опанування вміння передавати м'яч слід починати з основних способів.

Змістовний модуль№2

Самостійна робота студентів

Тема: Техніка ведення м'яча.

Кількість годин: 2

Студенти повинні знати:

1. Техніку ведення м'яча на місці.

2.Техніку ведення м'яча у русі.

Студент повинен вміти:

1. Застосовувати на практиці знання щодо техніки ведення м'яча.

План:

1. Техніка ведення м'яча на місці.

2. Техніка ведення м'яча у русі.

Література

1. А.І. Дубенчук " Баскетбол".

Методичні рекомендації студенту до самостійної роботи:

1 .Особливу увагу звернути на початок руху у поєднанні з веденням м'яча.

Форма контролю: