2.2 Порядок виконання роботи

● Перенести на кальку з топографічної основи горизонталі та нанести свердловину.

● Вирахувати відмітки покрівлі та підошви кожного стра­тиграфічного підрозділу.

● Нанести відмітки геологічних границь на топографічну основу.

● Провести геологічні границі.

● Підписати на одержаному фрагменті геологічної карти індекси стратифікації шарів.

● Зафарбувати геологічну карту у відповідності до прийнятої стратиграфічної шкали.

● Провести на одержаному фрагменті геологічної карти лінію розрізу А — Б.

● Під фрагментом геологічної карти провести нульову лінію, відповідну лінії АБ.

● Обрати вертикальний масштаб і побудувати дві масштабні лінійки.

● Над масштабними лінійками поставити букви початку і кінця лінії розрізу.

● Побудувати топографічний профіль (горизонтальний масштаб відповідає масштабу карти).

● На нульову лінію знести точки перетину лінії розрізу з геологічними границями.

● Побудувати геологічний розріз.

● Підписати на одержаному розрізі індекси стратифікації шарів.

● Зафарбувати геологічний розріз у відповідності до прийнятої стратиграфічної шкали.

● Зробити рамку, підписи і умовні позначення на одержаній геологічній карті і геологічному розрізі згідно загальним вимогам із складання та оформлення геологічної графіки.

2.3 Звітність

Звіт з лабораторної роботи складається кожним студентом окремо. Звіт повинен мати:

▲ макет геологічної карти з горизонтальним заляганням осадових порід;

▲ геологічний розріз;

▲ умовні позначення.

2.4 Контрольні питання

1 Що таке горизонтальне залягання порід?

2 Як будується топографічний профіль?

3 Що таке позірна і дійсна товщини шару?

Лабораторна робота № 3 Тема: аналіз розподілу концентрацій хімічних елементів у ґрунтах

Мета: вивчення методики визначення напрямків міграції хімічних елементів у приповерхневому шарі геологічного середовища.

План

3.1 Основні теоретичні положення

3.2 Порядок виконання роботи

3.3 Звітність

3.4 Контрольні питання.

Завдання:

▲ набуття практичних навиків аналізу розподілу шкідливих речовин у зоні безпосереднього контакту з біосферою;

▲ практичне засвоєння прийомів наочних зображень розпо­ділу та концентрацій хімічних елементів у вигляді схем;

▲ вивчення прийомів прогнозування розвитку екологічної ситуації, пов'язаної зі зміною концентрацій хімічних елементів.

3.1 Основні теоретичні положення

При вивченні забруднення техногенними елементами існує необхідність комплексного його відображення. У традиційній геохімії комплекси елементів, які досліджуються, є генетичне близькими представниками, вплив факторів на міграцію яких достатньо схожий. Специфіка ж техногенних елементів-забруднювачів визначається тим, що комплекси елементів, які досліджуються, залежать, з одного боку, від суміщення типів виробництва та землекористування на даній території, з другого боку, від поєднання конкретних геохімічних ландшафтних факторів, які впливають на перерозподіл елементів-забруднювачів (висока градієнтність полів, наближеність або зв'язок з локальними техногенними джерелами хімічних елементів, висока ентропія, рухомість, відсутність у більшості випадків зв'язку зі спеціалізацією грунтоутворюючих порід). Ці елементи вимагають групування з точки зору токсичності їх дії на людину. Виникає проблема сумісного аналізу та карто­графічного відображення, яке е найбільш придатним для пред­ставлення такого типу інформації, досить різнорідних з геохімічної точки зору хімічних елементів та широкого спектру природних та техногенних ландшафтних факторів, що визначають поведінку цих елементів.

У лабораторній роботі предметом вивчення е геохімічні поля елементів, які формувалися протягом довгого часу та наближаються, відповідно до закону Вернадського-Гольдшмідта, до стану рівноваги. Геохімічним полем є геологічний простір, який характеризується величинами вмістів хімічних елементів як функціями просторових координат та часу. Математичним вираженням його є скалярна функція, яка задовольняє геомет­ричну модель П.К.Соболевського, тобто вона кінцева, однозначна, неперервна. Геохімічне поле об'єкта деякого рівня організації – це цілісна система, здатна існувати самостійно і складена з елементарних осередків, які знаходяться у певних взаємовідношеннях одна з однією.

За традицією, побудова розподілів геохімічних полів проводиться в ізолійному вигляді, основним призначенням якого є створення регулярної мережі точок за нерегулярними спостереженнями і побудова по цих точках ізоліній. Побудова ізоліній базується на тому, що середовище, в якому розподілений параметр, по якому ізолінії будуються, є неперервним по всій площі. Для побудови розподілу геохімічних полів використовується метод трикутників. Усі значення концентрацій елементів розбиваються по рангах. Ранжування надається по варіантах.

Для побудови карти розподілу геохімічних полів за методом трикутників з'єднуються найближчі точки відбору проб з концентрацією елемента, що відносяться до різних рангів. У результаті утворюються трикутники. З'єднувати точки, цю мають концентрацію елементів з одного ранга, не можна. Після того, на сторонах трикутників проводять інтерполяцію відповідно до рангів. Отримані однакові відмітки на сторонах трикутників з'єднують лініями і отримують карту геохімічних полів.

Наступним етапом роботи є вирахування фонового значення. Фоном (Сф) є середній вміст загальної кількості (маси) хімічного елемента в однорідній геохімічній системі.

Аномалія це концентрація, яка перевищує фон у три рази Сф*3.

На отриманій карті проводиться червоним кольором лінія середнього фонового значення.

Значення ГДК хімічного елемента є у довідниках. Необхідно порівняти їх із значеннями геохімічних полів і відокремити на карті подвійною червоною лінією місця перевищення ГДК.

Оцінка забруднення ґрунтів проводиться візуально за шкалою:

• допустиме навантаження (значення менше фонових);

• помірно-небезпечне (підвищене фонове значення);

• небезпечне (значення на межі ГДК);

• надзвичайно небезпечне (значення, що перевищують ГДК).