1.2 Порядок виконання роботи

Дати фізико-географічну характеристику району. Описати геологічну будову даної території. Зробити висновки з таких питань:

▪ основні ділянки виходу порід різного віку на денну поверхню;

▪ зони розповсюдження четвертинних відкладів;

▪ ділянки із горизонтальним, нахиленим і складчастим заляганням порід;

▪ тектонічні порушення та їх вік;

▪ виходи на денну поверхню вивержених порід;

▪ ділянки прояву кайнозойського вулканізму;

▪ райони інтенсивного гороутворення в різні ери та періоди.

1.3 Звітність

Звіт з лабораторної роботи складається кожним студентом окремо. Звіт повинен мати текстовий опис геологічних процесів і явищ, зображених на навчальній геологічній карті з розділів:

Вступ

1 Фізико-географічна характеристика досліджуваної території

2 Аналіз геологічної будови ділянки

Висновки

Звіт захищається кожним студентом індивідуально.

1.4 Контрольні питання

1 Що таке рельєф?

2 Які форми рельєфу зустрічаються?

3 Що таке вододіл?

4 Що таке тальвег?

5 В якому випадку на геологічній карті розміщують четвертинні відклади?

Лабораторна робота № 2 Тема: побудова макетів геологічних карт і геологічних розрізів для основних типів геологічного середовища. Горизонтальне залягання порід

Мета: набуття практичних навиків у графічному відображенні геологічних об'єктів на пересіченому рельєфі.

План

2.1 Основні теоретичні положення

2.2 Порядок виконання роботи

2.3 Звітність

2.4 Контрольні питання.

Завдання:

▲ побудова фрагмента геологічної карти з горизонтальним заляганням шарів осадочних гірських порід на височині;

▲ побудова геологічного розрізу по геологічній карті з горизонтальним заляганням шарів.

Вихідні матеріали:

Робота виконується з таких вихідних даних:

▲ фрагмент топографічної карти масштабу 1:100 000;

▲ відмітки та розрізи свердловин.

Робота виконується кожним студентом окремо за варіантами.

2.1 Основні теоретичні положення

Основний вид залягання осадових порід є шар. Шар – це пластиноподібне тіло осадової гірської породи, яке має більш-менш однорідний літологічний склад у поперечному розрізі, обмежене різновіковими плоскопаралельними поверхнями, що виникли у процесі осадкоутворення. Елементами шару гірської породи є покрівля, підошва, товщина. Покрівля – це стратиграфічно найвища та наймолодша за віком частина шару. Підошва – це стратиграфічно найнижча та найдревніша за віком частина шару.

Поняття покрівлі та підошви шару відносні і ці поняття можна застосовувати тільки до окремого шару порід, тому що підошва вище залягаючого шару є покрівлею нижче залягаючого шару. Поверхня дотику двох шарів має назву контакту, або поверхні нашарування.

Товщина шару – найкоротша відстань між покрівлею та підошвою. Існує дійсна, позірна, вертикальна та горизонтальна товщина шару. Шари утворюються під дією зміни умов осадконакопичення. Якщо певні умови існують тривалий час, накопичуються досить товсті шари, які можуть залягати горизонтально, під кутом (моноклінально), утворювати складки (плікативне порушення), можуть бути розірвані (диз'юнктивне порушення), зміщені один відносно другого.

Горизонтальне залягання шарів характеризується такими ознаками:

▪ абсолютні відмітки геологічних границь (контакту між шарами) приблизно однакові;

▪ геологічні границі, що нанесені на геологічну карту, будуть або співпадати з горизонталями, або будуть розташовані між ними паралельно;

▪ кожний шар, який залягає нижче за попередній, має відповідно старший вік за геохронологічною шкалою;

▪ шари наймолодшого віку розташовані на припіднятих ділянках рельєфу, а найдревніші – у понижених.

Дійсна товщина горизонтального шару дорівнює різниці абсолютних відміток його покрівлі та підошви. При пересіченому рельєфі дійсна товщина може бути вирахувана, якщо є відмітки виходу шару на денну поверхню і кут нахилу поверхні рельєфу (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Елементи шару гірської породи

А-А¹ – покрівля шару D,

В-В¹– підошва шару D,

M – дійсна товщина шару D,

m_i – позірна товщина шару D,

β – кут нахилу поверхні рельєфу.

Дійсна товщина вираховується за формулою 2.1:

, (2.1)

m – дійсна товщина шару D,

m_i – позірна товщина шар D,

β – кут нахилу поверхні рельєфу.

Позірна товщина залежить від ряду умов, які визначають взаємне розташування шару і поверхні рельєфу.

При вивченні даних буріння горизонтальне положення шарів визначається по співвідношенню відміток обраної поверхні не менше, як по 3 свердловинах. Для побудови геологічної карти з шарами, що залягають горизонтально, необхідно визначити абсолютні відмітки геологічних границь, що розділяють шари. Знаючи відмітки цих контактів і положення на карті однієї із них, легко будувати всі інші виходи шарів на денну поверхню.

На ділянках карти, де зображені круті схили, ширина виходу різко зменшується, на цих ділянках шари позначаються смужками не тонше за 1 мм, тому що вони можуть бути дещо зміщені від дійсного положення.

Геологічний розріз є обов'язковим додатком до геологічної карти. Його розміщують знизу під геологічною картою. Він дозволяє бачити геологічні структури у поперечному, вертикальному перерізі, ілюструє поведінку шарів на глибині, морфологію складчастих структур, особливості розривних порушень, вікові співвідношення інтрузивних тіл і вміщуючих осадових порід. Він виконується в умовних позначеннях карти.

При побудові геологічного розрізу через товщі, що залягають горизонтально, найбільш раціонально провести лінію, яка проходитиме через найвищу та найнижчу точки рельєфу. При побудові розрізу горизонтальний масштаб його відповідає масштабу карти, вертикальний масштаб можна змінити. Якщо прошарки дуже тонкі, треба змінити масштаб, щоб найтонший прошарок на розрізі мав не менше одного міліметра товщини.

Умовні позначення на геологічних картах розташовані, звичайно, праворуч. Обов'язково дотримування принципу нанесення стратифікованих (шаруватих) товщ від більш молодших (зверху) до більш давніх (знизу). Спочатку наносяться умовні позначення осадових і ефузивно-осадочних утворень, потім — магматичних. Закінчуються умовні позначення позначками стратиграфічних границь, тектонічних порушень, елементів залягання і т.і.