
- •Розділ 7. Виготовлення стрижнів
- •Тема 7.1. Різновиди, елементи і технологічний процес виготовлення стрижнів
- •§ 7.1.1. Різновиди стрижнів
- •§ 7.1.2. Вимоги до стрижнів
- •§ 7.1.3. Конструктивні елементи стрижнів
- •§7.1.4. Пристосування, допоміжне і підйомно-транспортне устаткування, застосовуване при стрижневих роботах
- •§ 7.1.5. Технологічний процес виготовлення стрижнів
- •Тема 7.2. Ручне виготовлення стрижнів
- •§ 7.2.1. Виготовлення стрижнів по ящиках
- •§7.2.2 Виготовлення стрижнів за допомогою шаблонів
- •§ 7. 2. 3. Організація робочих місць при ручному формуванні стрижнів
- •Контрольні питання
- •Тема 7.3. Машинне виготовлення стрижнів
- •§ 7.3.1. Стрижневі машини
- •§ 7.3.2. Виготовлення стрижнів на мундштукових машинах
- •§ 7.3.3. Виготовлення стрижнів на пресових машинах
- •§ 7.3.4. Виготовлення стрижнів на струшуючих машинах
- •§ 7.3.5. Виготовлення стрижнів на піскодувних і піскострельних машинах
- •§7.3. 6. Виготовлення стрижнів за допомогою піскометів
- •§ 7.3.7. Виготовлення точних стрижнів на спеціальних машинах
- •§ 7.3.8. Організація праці при машинному виготовленні стрижнів
§ 7.1.2. Вимоги до стрижнів
При заливанні розплаву у форму й у наступні періоди кристалізації й охолодження виливка стрижні, як правило, піддаються сильному тепловому і силовому впливам. Тому до стрижнів пред'являють більш високі експлуатаційні вимоги, чим до форм.
При укладанні (на сушильні плити) і транспортуванні сирі стрижні піддаються ударам і вібрації, що приводить до їх часткової деформації, а коли знаходяться тривалий час у сирих формах сухі стрижні усмоктують вологу з формувальної суміші, тим самим зменшують міцність і збільшують свою газотворну здатність.
У зв'язку з такими умовами експлуатації стрижні в сирому стані повинні мати високу міцність, а сухому – високу загальну і поверхневу міцності, мінімальну гігроскопічність і газотворну здатність, а також високу газопроникність, піддатливість, вибиваємість і непригораємість до виливка.
Усі перераховані вище і необхідні при експлуатації властивості стрижнів забезпечуються в такий спосіб:
висока загальна міцність у сиром стані – застосуванням арматури, каркасів і складів стрижневої суміші, що підбираються ретельно, а також гачків, шпильок (цвяхів) для зміцнення виступаючих і тонких частин стрижня, підвищенням ступеня ущільнення стрижневої суміші, сушінням і використанням хімічнотвердіючих стрижневих сумішей;
висока поверхнева міцність – покриттям стрижнів зміцнювачами (водяними розчинами сульфітної барди й іншими сполучними матеріалами);
висока газопроникність – застосуванням для стрижневої суміші грубозернистих однорідних пісків зі зниженим змістом глини, виконанням у стрижнях штучних вентиляційних каналів, використанням, як каркаси, труб з отворами в стінках, застосуванням капронових газопроникних шнурів, висмикуванням через знак стрижня з його внутрішньої частини гумових джгутів, заповненням середньої частини стрижнів шлаком чи іншим пористим матеріалом і т.д.;
гарна піддатливість— введенням у стрижневу суміш органічних добавок (тирса, торф і т.д.), що у процесі формування виливка вигорають, а також зниженням змісту глини в стрижневій суміші і застосуванням оболонкових і різних пустотілих стрижнів;
непригораємість до виливка – введенням до складу стрижневих сумішей добавок які містять вугілля, високовогнетривких матеріалів, а також покриттям стрижнів протипригарними фарбами і натираннями;
в
ибиваємість стрижнів з виливків — використанням сполучних, вигоряючих при формуванні виливка, і наповнювача (тирса, торф і т.п.), а також зменшенням вмісту глини. У стрижні, виготовлені із сумішей, що містять рідке стекло (для полегшення вибивки з виливків), уводять мелене кам'яне вугілля, графіт, вапняний шлак ферохромового виробництва, торф'яну золу й інші матеріали.
§ 7.1.3. Конструктивні елементи стрижнів
У стрижнях розрізняють основу, що служить для оформлення порожнин і інших частин виливків, а також опорні знаки. Знаки призначені для точної установки і надійної фіксації стрижня в строго визначеному місці порожнини форми, а також для видалення газів зі стрижня, під час заливання форми розплавом і охолодження виливка.
З
ручність
установки стрижня у форму забезпечується
доданням знаку достатньої конусності,
а також наявністю зазорів між знаковими
частинами форми і знаками стрижня. На
мал. 7.6 приведені найбільш характерні
способи установки і фіксації стрижнів
у формі на знаках.
Правильність установки і надійність кріплення стрижня у формі забезпечується обґрунтованим вибором розмірів знаків, зазором між знаком стрижня і відповідною знаковою порожниною форми, а також пристроєм на знаках стрижнів фіксаторів. Для запобігання повороту стрижня навколо горизонтальної осі на одному з його знаків виконують фіксатори у виді прямого зрізу (мал. 7.7, а) чи у виді двох косих зрізів (мал. 7.7, б).
Фіксатор у виді трапецевидного виступу (мал. 7.7, в) одночасно виключає поворот стрижня навколо горизонтальної осі і подовжній зсув у формі. У стрижнях з вертикальними знаками поворот стрижня у формі щодо вертикальної осі усувається фіксаторами у виді зрізу нижнього знака (мал. 7.7, г).
У практиці зустрічаються випадки, коли доцільно закріплювати стрижні у верхній напівформі. Для того щоб стрижень не вивалився при спарюванні напівформ, його закріплюють за допомогою гаків з різьбленням і гайками (мал. 7.8, а) чи підв'язкою дротом (мал. 7.8, б).
Каркаси. Для підвищення міцності, зручності транспортування й установки у форми великих, середніх і частково дрібний стрижнів у них при виготовленні закладають арматуру у виді каркасів. З урахуванням матеріалу каркаси підрозділяють на дротові, литі, комбіновані і спеціальні.
Д
ротові
каркаси (мал. 7.9, а) застосовуються для
невеликих стрижнів. Виготовляють їх із
дроту діаметром 2-б
мм
і
прутків
діаметром до 20 мм відпаленої вуглецевої
(м'якої) сталі. При виробництві фасонних
каркасів сталеві елементи зв'язують
дротом діаметром 0,6—2 мм.
Литі каркаси-планки (мал. 7.9, б) і каркаси у виді рамок з литими торцями (мал. 7.9, в) найчастіше відливають із сірого чавуна і рідше з вуглецевої сталі.
Комбіновані каркаси (мал. 7.9, г) являють собою сполучення литої чавунної підстави з дротовими елементами, а іноді і з литими торцями 3.
Спеціальні каркаси можуть мати форму коробки (мал. 7.9, д) чи труби (мал. 7.9, е) чи іншого пустотілого елемента з безліччю наскрізних отворів у стінках, необхідних для виведення газів зі стрижня.
Р
озміри
каркаса повинні бути на 10—60 мм менше
відповідних частин стрижня, у яких вони
розміщаються. Вески каркаса 2
з'єднують з основою каркаса так, щоб
забезпечити зручність установки стрижня
у формі. При наявності однієї вески її
приєднують до підстави каркаса в середині
так, щоб вона проходила через центр ваги
стрижня. Великі і довгі стрижні постачають
двома чи більше весками.
Вентиляційні елементи стрижнів. Для висновку газів зі стрижнів в атмосферу (мал. 7.10) додатково до заходів щодо збільшення газопроникності стрижневої суміші в середніх і великим по розмірі стрижнях передбачають спеціальні газовивідні канали або їхню внутрішню частину заповнюють пористим матеріалом (наповнювачем).
Холодильники — металеві пристосування, що розміщають в окремих частинах стрижня для прискорення затвердіння й охолодження найбільш масивних частин виливка. У якості холодильників використовують чавунні, сталеві литі фасонні елементи, шпильки, цвяхи. Іноді для цієї мети в стрижневу суміш додають чавунну стружку.
Шпильки і цвяхи застосовують для зміцнення стрижнів прошпилюванням, а також як холодильники.