3. Раціональне використання суходолу

Поверхню суходолу Землі можна класифікувати таким чином:

• сільськогосподарські угіддя (33%),

• ліси (30%),

• інші землі (37%).

Під впливом діяльності людини структура земної поверхні постійно змінюється: скорочуються площі сільськогосподарських угідь та лісів і зростають площі інших земель.

Інші землі об'єднують територію під населеними пунктами, промисловими об'єктами, транспортними магістралями, а також пустелі, болота, тундру, гори.

Сільськогосподарські угіддя є найціннішою частиною суходолу, бо вони забезпечують людство продуктами харчування та сировиною для переробної промисловості. Більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, решта – багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники, лісосмуги), луки та пасовища. Сільськогосподарські землі виконують свою основну функцію завдяки тому, що вони є ґрунтами. Ґрунти – це природне утворення, яке характеризується родючістю, тобто здатністю забезпечувати рослини поживними речовинами.

У наш час помітна значна тенденція до зменшення площ сільськогосподарських угідь, зниження родючості ґрунтів і навіть їх загибелі. Причиною цього явища є хижацьке землекористування, недалекоглядна аграрна політика, розбазарювання родючих ґрунтів під різні види будівництва, кар'єри, полігони тощо. Внаслідок цього охорона та раціональне землекористування є сьогодні однією з найбільш актуальних екологічних проблем.

Головними причинами руйнування ґрунтів є:

• ерозія під дією води та вітру,

• засолення в результаті надмірного зрошення,

• науково необґрунтована надмірна хімізація сільського господарства (отрутохімікати, мінеральні добрива).

Важливою складовою частиною біосфери є ліси. Образно кажучи, ліси – це легені нашої планети. Крім того вони постачають людству цінні матеріали (деревину, сировину для хімічної промисловості, продукти харчування тощо), мають велике значення для відпочинку та лікування людини.

Виробнича діяльність людини досить часто призводить до руйнування земель. Зруйновані землі дістають назву порушених земель, тобто земель, що втратили свою господарську цінність або стали джерелом негативного впливу на середовище людини.

Найбільше порушених земель виникає в результаті відкритого добування корисних копалин. Наприклад, в Криворізькому залізорудному районі є великі ділянки так званого «місячного ландшафту», де не може рости жодна рослина, жити жодна тварина.

Під час проведення підземних гірничодобувних робіт теж має місце порушення місцевості – обвали і деформація поверхні внаслідок просідання ґрунту над відпрацьованими ділянками родовищ.

Землі порушуються також за рахунок відвалів, териконів, звалищ.

Усі порушені землі підлягають рекультивації, тобто відновленню їх цінних властивостей. Цю роботу повинні здійснювати ті підприємства, які ці землі порушили. Перш за все, виконується технічна рекультивація, яка може бути таких видів:

• сільськогосподарська (підготовка земель до використання як сільськогосподарських угідь),

• лісогосподарська (підготовка земель під лісонасадження),

• будівельна (підготовка земель для здійснення промислового чи цивільного будівництва),

• водогосподарська (підготовка земель для створення водойм, зокрема для розведення риби),

• рекреаційна (під об'єкти відпочинку),

• санітарно-гігієнічна (консервація порушених земель у випадку, коли рекультивація недоцільна).

Після технічної рекультивації проводиться біологічна рекультивація.

Надра Землі використовуються в кількох напрямках:

• добування корисних копалин,

• зберігання рідких та газоподібних корисних копалин у природних та штучних сховищах,

• будівництво різних підземних споруд і навіть заводів,

• створення транспортних комунікацій (метро, трубопроводи тощо),

• захоронення промислових токсичних та радіоактивних відходів.

Мінеральні ресурси, зосереджені в надрах, є основою функціонування головних галузей економіки. Це – національні багатства країни, а тому їх потрібно використовувати раціонально за допомогою політики ресурсозбереження (запобігання втратам під час вантажних робіт та при перевезенні, повне використання комплексних корисних копалин), ретельного дотримання природоохоронних вимог у процесі добування корисних копалин, максимального використання вторинних ресурсів (металобрухту, макулатури тощо). Значний економічний ефект дає також вилучення корисних речовин (сірки, цинку, свинцю, молібдену, рідкісних металів і т.п.) із залишкових газів, промислового пилу та стічних вод.