Самостійна робота №­­2

Тема самостійної роботи: «Система економічних показників»

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу.

Кількість годин – 2

Мета – засвоїти єдину систему економічних показників, що використовується в аналізі господарської діяльності підприємства

Література:

Основна

Економічний аналіз: Навч. посібник /М.А.Болюх, В.З Бурчевський, М.І.Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003. – с.52-55, 66-73.

Додаткова

Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 302 с.

Студент повинен знати: види економічних показників, що застосовуються в аналітичних дослідженнях.

Студент повинен вміти: правильно вибирати необхідний вид показника відповідно до мети досліджень та проводити його розрахунок.

Міждисциплінарна та внутрішньопредметна інтеграція:

1. З курсу «Статистика» – теми «Абсолютні та відносні величини», «Середні величини», «Ряди динаміки»

2. З курсу «Економічний аналіз» – тема «Метод економічного аналізу»

Порядок виконання самостійної роботи

1.Ознайомитись з метою самостійної роботи та методичними рекомендаціями стосовно її виконання.

2. Опрацювати теоретичний матеріал.

1. Розкрити сутність та навести приклади показників, які використовуються в економічному аналізі:

1) кількісні та якісні;

2) загальні й специфічні;

3) узагальнюючі, часткові і допоміжні;

4) абсолютні та відносні;

5) натуральні та вартісні;

6) факторні й результативні;

7) нормативні, планові, облікові, звітні, аналітичні.

2. Скласти схему класифікації за різними ознаками основних показників господарської діяльності підприємства.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Під час вивчення матеріалу необхідно звернути увагу на те, що однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Наприклад, такі властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об’єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об’єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в ході самого аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.

Інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші закономірності економічних явищ створюється, передається і зберігається у вигляді показників.

З філософського погляду показник — це міра, тобто єдність якісного і кількісного відображення певної властивості економічного явища.

Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями.

Далі слід пригадати, що за способом обчислення розглядають первинні і похідні показники. Похідні показники обчислюються на базі первинних або похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються.

Особливістю первинних інтервальних показ­ників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні.

Серед показників існують пари взаємообернених показників, які паралельно характеризують одне й те саме явище. Прямий показник зростає з підсиленням явища, обернений, навпаки, зменшується.

Абсолютні величини мають незаперечне значення в системі управління, проте поглиблений економічний аналіз фактів потребує різного роду порівнянь. Порівнюються значення показників у часі (за одним об’єктом), у просторі (між об’єктами), співвідносяться різні ознаки одного й того самого об’єкта.

З описових кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Широкого застосування в економічному аналізі набули відносні величини, які мають певні переваги перед величинами абсолютними. Останні служать, як правило, для розрахунку відносних величин, за допомогою яких можна проаналізувати рівень виконання планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний аналіз. Однією з найважливіших властивостей відносних вели­чин є те, що вони нейтралізують відмінності абсолютних величин та уможливлюють порівнювання таких явищ, абсолютні показники яких не надаються до безпосереднього порівнювання.

Різноманітність співвідношень і пропорцій реального життя для свого відображення потребує різних за змістом і природою відносних величин: динаміки; просторові порівняння; порівняння зі стандартом; структури; координації; інтенсивності.

Середні величини використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників. Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань.

Під час обчислення середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

• прості середні, обчислені без урахування значущості кожного елемента в загальній сукупності;

• зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) досліджуваних елементів.

Важлива роль середніх величин в аналізі економічних явищ і процесів пояснює підвищені вимоги до їх використання. Наукову обґрунтованість використання середніх величин забезпечують такі умови:

• обчислення середніх величин для всього кола досліджуваних явищ або принаймні для їх найбільш типової частини. Порушення цього правила спотворює характер узагальнення явища;

• забезпечення однорідності явищ, для яких обчислюються середні величини. Так, наприклад, середня собівартість знеособленої одиниці різноманітних виробів, що випускається підприємством, не має економічного змісту. Якщо однорідні явища мають внутрішні відмінності, поряд з загальною середньою доцільно вивчати деталізовані середні щодо структурних групувань.

• правильний вибір одиниці сукупності, за якою обчислюється середня величина. При цьому треба врахувати мету такого обчислення.

Урахування основних вимог до середніх величин забезпечить правильність аналітичних висновків і управлінських рішень, ухвалених на підставі розрахунків.

Для аналізу зміни економічних явищ і процесів за певний період широко використовуються ряди динаміки.

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей і тенденцій, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

• інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

• середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

• тенденції щодо зміни показників.

Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати характер зміни показника в майбутньому.

Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду.

Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Усі ці показники можна обчислювати базисним і ланцюговими способами.

3. Запитання для самоперевірки

1. Що називається економічними показниками?

2. Що дає єдина система показників?

3. За якою ознакою розрізняють планові (прогнозні) та звітні (фактичні) показники?

4. Що характеризують абсолютні показники?

5. Наведіть приклади техніко-економічних нормативів та норм, які використовують в аналізі?

6. За якими ще ознаками класифікують економічні показники господарської діяльності підприємства?

4. Виконання самостійної роботи в робочому зошиті.

Тема курсу: «Інформаційна база та організація економічного аналізу»