Самостійна робота №­­ 15,16

Тема самостійної роботи: «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств»

Форма роботи – вивчення теоретичного матеріалу.

Кількість годин – 4

Мета – познайомитись з діагностикою ризику банкрутства та впливу інфляції на прийняття рішень фінансового характеру; засвоїти методи прогнозування можливого банкрутства

Література:

Основна

Економічний аналіз: Навч. посібник /М.А.Болюх, В.З Бурчевський, М.І.Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003. – с.306-316

Додаткова

Економічний аналіз / За ред. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир, ПП «Рута», 2003 – 680с.

Студент повинен знати: основні показники неплатоспроможності підприємства та методи прогнозування банкрутства.

Студент повинен вміти: давати оцінку структурі балансу на основі розрахунків основних показників неплатоспроможності підприємства, визначати межі фінансової нестійкості.

Міждисциплінарна та внутрішньопредметна інтеграція:

1. З курсу «Фінанси підприємств» – тема «Оцінювання фінансового стану підприємств».

2. З курсу «Статистика» – тема «Індекси»

3. З курсу «Економічний аналіз» – теми «Інформаційна база та організація економічного аналізу», «Аналіз фінансового стану підприємства».

Порядок виконання самостійної роботи

1. Ознайомитись з метою самостійної роботи та методичними рекомендаціями стосовно її виконання.

2. Опрацювати теоретичний матеріал.

Використовуючи зазначені джерела з основної та додаткової літератури, ознайомитись із поняттями:

1. банкрутства та його передумовою;

2. неплатоспроможністю підприємства.

Вкажіть формулу для розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності та характеристику його величини.

Ознайомтесь з методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства:

1. за методом Е.Альтмана (див. приклад у методичних вказівках) та вкажіть його недолік;

2. через показники фінансової стійкості.

Охарактеризуйте аналітичну роботу підприємства в умовах інфляції.

Відповіді на дані питання та приклади записати в зошит.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Приступаючи до вивчення цієї теми, слід засвоїти поняття банкрутства. Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним своїх фінансових зобов’язань.

Необхідно зазначити, що незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.

Слід відмітити, що одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство:

– поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги;

– формує недоплати з податків та інших обов’язкових платежів.

Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.

Зверніть увагу на те, що передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.

Далі треба звернути увагу на те, що фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.

Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами.

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним за наявності одного з таких показників:

1. Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1.

2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1.

Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно — потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.

За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за такою формулою:

,

де К_пк, К_пп — значення коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду;

К_пнр — нормативне значення коефіцієнта покриття;

6 — період відновлення платоспроможності в місяцях;

Т — звітний період у місяцях.

Необхідно запам’ятати, якщо коефіцієнт відновлення менший за 1, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відновити платоспроможність.

Якщо значення коефіцієнта відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури балансу незадовільною.

Виходячи з даних балансу (див. додаток 1) розрахуємо коефіцієнти.

Коефіцієнт покриття на початок року на кінець року . Коефіцієнт забезпечення власними коштами на початок року ; на кінець року .

Отже, коефіцієнт відновлення становитиме:

Виходячи з одержаних даних необхідно зробити висновок, що підприємство в найближчі 6 місяців має можливість відновити свою платоспроможність.

Вивчаючи цю тему, слід вказати, що найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є запропонована американським економістом Е. Альтманом Z-модель на основі п’яти факторів:

Z = 1,2 К_об + 1,4 К_нп + 3,3 К_р + 0,6 К_п + 1,0 К_в ,

де К_об — частка оборотних засобів у активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства;

К_нп — рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто як відношення нерозподіленого прибутку звітного року й минулих років до загальної суми активів;

К_р — рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

К_п — коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (вся ринкова вартість акцій підприємства) до короткострокових зобов’язань (для підприємств, що не емітують акції, цей коефіцієнт розраховується, виходячи з величини статутного фонду і додаткового капіталу з урахуванням ставки дисконтування вартості акцій аналогічних підприємств);

К_в — віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 — вибрано емпірично в результаті аналізу великої кількості підприємств.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:

• до 1,8 — дуже висока;

• від 1,81 до 2,7 — висока;

• від 2,8 до 2,9 — можлива;

• понад 3,0 — дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років — 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає в тому, що її, по суті, доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах.

Дані для оцінки можливості банкрутства наведено в таблиці 1.Ці дані було одержано відповідними розрахунками за балансом і звітом про фінансові результати (див. додаток 2). Частка оборотних засобів в активах (К_об), тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства, становить:

на початок періоду ;

на кінець періоду .

Рентабельність активів (К_нп), обчислена через відношення чистого прибутку до загальної суми активів, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Рентабельність активів (К_р), обчислена через прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Коефіцієнт покриття (К_п) розрахований через ринкову вартість капіталу, тобто як відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до суми короткострокових зобов’язань, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Віддача всіх активів (К_в), тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів, дорівнює:

на початок періоду

на кінець періоду

Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одер­жимо такі результати:

на початок періоду Z = 1,2 · 0,533 + 1,4 · 0,042 + 3,3 · 0,856 + + 0,6 · 6,577 + 1,0 · 0,128 = 7,5974;

на кінець періоду Z = 1,2 · 0,344 + 1,4 · 1,014 + 3,3 · 2,156 + + 0,6 · 8,944 + 1,0 · 0,106 = 14,4196.

Таблиця 1