ЗМІСТ  ЛЕКЦІЇ

Тема: :   “  ТУБЕРКУЛЬОЗ. ”

План лекції:

1. Етіологія, класифікація туберкульозу.

2. Клініка туберкульозу.

3. Лікування туберкульозу.

4. Профілактика туберкульозу.

5..ГРВІ

 

1.Туберкульоз – хронічне захворювання у дітей і дорослих, збудником якого є туберкульозна паличка, паличка Коха.

Розрізняють три типа мікобактерій, кожен вид  має різну патогенність для тварин і людини: людський, бичачий, пташиний.

Збудник туберкульозу досить стійкий у зовнішньому середовищі, особливо при низький температурі, проте швидко гине під дією прямих сонячних променів і  при  кип’ятінні.

Головним джерелом зараження на туберкульоз є хвора людина або дитина. Іноді джерелом стають хворі тварини або птахи.

Найпоширеніший шлях зараження – аерогенний. Під час дихання в дихальні шляхи людини потрапляють краплинки слизу і пил, що містять мікобактерії. Можливі й інші шляхи передачі інфекції, а саме:

-          аліментарний,

-          контактно – побутовий,

-          контактний (через ушкоджену шкіру).

Чинники , що сприяють виникненню захворювання:

-          несприятливі умови життя,

-          несприятливі кліматичні умови (сирість),

-          переохолодження,

-          зниження імунітету,

-          часті захворювання верхніх дихальних шляхів.

Сезонність для туберкульозу не характерна.

Сприйнятливість населення до інфекції

Захворюваність дітей на туберкульоз становить у середньому 20 на 100 000 дитячого населення. В останні роки захворюваність на туберкульоз залишається високою і не має тенденції до зниження.

Проникнення мікобактерій у первинне вогнище – це початок процесу взаємодії  макро- і  мікроорганізму.  Перша захисна реакція в макроорганізмі – це реакція фагоцитозу, вона залежить від віку, статі, спадкової нечутливості або схильності до туберкульозу.  Процес фагоцитозу регулюється Т – лімфоцитами і медіаторами , які вони виділяють. Під час розмноження мікобактерій у первинному вогнищі частина туберкульозних паличок руйнується, а інша  частина переноситься лімфою в регіонарні лімфовузли. Унаслідок руйнування мікобактерій виділяються активні речовини, які були названі чинником вірулентності мікобактерій і які провокують гострий запальний процес.

Через 4-8 тижнів у макроорганізмі розвивається сенсибілізація до мікроорганізму, формується імунітет, стимулюються захисні сили  макроорганізму. У більшості дітей захисні  механізми затримують, а потім зовсім пригнічують інфекційний агент, розвиваються процеси обмеження казеозного вогнища, з’являється капсула, починається відкладання солей кальцію. Зміни, які виникають у первинному вогнищі, є такими самими, як і в лімфовузлах.

Якщо опір макроорганізму дуже малий або зовсім відсутній, мікобактерії поширюються з первинного вогнища, лімфою і кров’ю переносяться в різні органи. На ранніх етапах розвитку процесу проявляються алергійні та токсико – алергійні реакції. Ризик захворювання тим вищий, чим молодша дитина в момент інфікування.

Особливості туберкульозної інфекції:

-          наявність специфічних гранульом, які мають різні варіанти будови (казеоз, ексудативні або продуктивні реакції),

-          тривале, протягом багатьох  років, збереження життєздатності збудника в первинному вогнищі, лімфатичних вузлах,

-          активізація збудника з повністю „ загоєних “  вогнищ  під час зниження імунітету внаслідок інфекційних захворювань (кір, кашлюк, вірусний гепатит, СНІД тощо),

-          кінцевий результат хвороби залежить від своєчасності діагностування туберкульозу, перебігу хвороби, ефективності лікування, зворотності змін, що сталися в організмі дитини в процесі захворювання.