Методичні вказівки

Вимоги до автотранспортних засобів

В даний час розроблено більш 90 правил ЕЕК ООН і більш 50 директив ЄС, яким повинні задовольняти нові автотранспортні засоби (АТЗ), що переміщаються по європейських дорогах. Практично всі ці правила стосуються виробників автомобілів. Перевізник повинний взяти до відома правила, що відносяться до екологічності автотранспорту і ваговим і габаритним обмеженням.

Техніко-екологічні вимоги.

В промислово розвитих країнах уведені тверді стандарти на токсичність і димність відпрацьованих газів, гучність і інші параметри, розроблені і виконуються відповідні екологічні програми, финансируемые державою.

Автотранспортні засоби повинні задовольняти екологічним вимогам країн, через які проходить маршрут. Норми змісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигунів важких вантажівок регламентує Правило 49 (R-49) ЕЕК ООН.

Регулюють зміст шкідливих речовин у вихлопних газах екологічні стандарти Євро (табл. 1.1, 1.2).

Таблиця 1.1

Екологічні стандарти Євро

Таблиця 2

Вимоги ЕЕК ООН у частині викидів забруднюючих речовин

для важких вантажних автомобілів з дизельним двигуном, г/(кВт. • год)

Правило 51 (R-51) ЕЕК ООН встановлює норми звукового тиску (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Н орми звукового тиску

Для рухливого складу автомобільного транспорту, що виконує міжнародні вантажні перевезення, введене поняття "Зелена вантажівка". Це автомобілі чи причепи, що задовольняють наступним вимогам:

- автомобіль відповідає нормам по відпрацьованим газам;

- автомобіль відповідає вимогам по зовнішньому шумі;

- автомобіль повинний бути обладнаний тахографом;

- автомобіль повинний мати обмежник швидкості;

- автомобілі і їх причепи повинні мати мінімальну глибину протектора шин 2 мм, бічний захисний пристрій, світлові покажчики поворотів, що попереджає аварійний трикутник червоного кольору;

- автомобілі повинні бути обладнані ABS;

- автомобілі повинні мати рульове керування у відповідності з прийнятими правилами ЕЕК ООН і директивами ЄС;

- автомобілі великої довжини і вантажопідйомності повинні мати відповідні задні пізнавальні знаки;

- автомобілі повинні виконувати вимоги тесту, проведеного раз у рік на придатність до експлуатації, особливо по димності і по роботі гальм.

На кабіні чи бампері вантажівки встановлюють знак U - "Umwelt" ("Природа"), або E - "Green Lorry" ("Зелена вантажівка"), або S - "Supergreen" ("Дуже зелена"), або G - "Greener and Safe Lorry" ("Більш безпечна і "зелена" вантажівка") на зеленому тлі кола. Ці знаки свідчать, що вантажівка цілком відповідає тим чи іншим екологічним правилам. Одним з переваг відповідності вантажного автомобіля даним вимогам є додаткова кількість дозволів на проїзд по території іноземних держав.

Класифікація й обмеження

До рухливого складу вантажного автомобільного транспорту відносяться автомобілі, автомобілі-тягачі, причепи, напівпричепи і причепи-розпуски. По прийнятій в Україні класифікації автомобільного транспорту весь вантажний рухомий склад поділяється на наступні групи: по типу встановленого двигуна, по вантажопідйомності, по величині осьового навантаження на опорну поверхню, за конструктивною схемою, по розмірності, по виду перевезень, по прохідності й ін.

Міжнародна класифікація автотранспортних засобів відповідно до правил ЕЕК ООН передбачає виділення десяти категорій (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Категорії автотранспортних засобів

Комісією з транспорту ЄС встановлені наступні обмеження на габарити вантажного автотранспорту (директиви 85/3, 86/360, 88/218, 89/338, 89/460, 89/461, 91/60, 96/53 ЄС і стандарт 150 1726):

- висота не більш 4 м;

- ширина не більш 2,55 м (2,6 м для рефрижераторів і автомобілів з ізотермічними кузовами);

- довжина для одиночного автотранспортного засобу не більш 12 м; для тягача з напівпричепом - 16,5 м, для автопоїзда з причепом - 18,75 м, із двома причепами - 25,9 м;

- мінімальний дорожній просвіт повинний бути не менш 160 мм і не менш 190 мм, якщо відстань між осями причепа складає більш 11,5 м;

- автопоїзда з напівпричепом, загальна довжина яких перевищує 15,5 м, повинні мати здатність виконувати розворот усередині концентричних окружностей радіусами 12,5 і 5,3 м (крім автотранспортних засобів, що перевозять автомобілі).

Граничні повні маси і розподіл повної маси по осях відповідно до вимог директив ЄС для магістральних вантажівок приведені в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Вагові обмеження ЄС (фрагмент)

* - допускається 38 т при відстані між осями напівпричепа понад 1,8 м;

** - допускається 44 т під час перевезення контейнерів стандарту ІSO 3-осьовими тягачами.

Обмеження на габаритні параметри, повні маси і припустимі осьові навантаження в окремих країнах можуть істотно відрізнятися від стандартів ЄС. Директиви ЄС не забезпечують повного узгодження, а лише встановлюють визначену норму, що повинна бути прийнята кожною державою. Однак окремі країни залишають у силі національні нормативи, щоб не допустити зниження ефективності перевезень чи врахувати місцеві дорожні умови. Наприклад, у Бельгії допускається ширина автомобіля до 2,6 м. У Голландії максимальна повна маса для шестиосного рухливого складу складає 50 т, у Фінляндії для трьохланкового автопоїзда - 60 т.

Відповідно до Директиви 3821/85 ЄС вантажні автомобілі, що використовуються для комерційних перевезень, повною масою більш 3,5 т повинні бути оснащені атестованим в ЄС тахографом.

Автотранспортний засіб повною масою більш 12 т відповідно до директив 92/6 і 92/24 ЄС повинні мати обмежник швидкісного режиму, набудований на граничну швидкість 86 км/ч.

При виборі рухливого складу для міжнародних перевезень необхідно керуватися тим, щоб автотранспортний засіб найбільшою мірою відповідав:

- характеру і структурі вантажопотоку;

- об'ємній вазі і партионности вантажу;

- дорожнім умовам;

- забезпеченню максимальної швидкості і безпеки руху;

- забезпеченню мінімальних витрат, зв'язаних з перевезенням вантажів.

Розробка раціонального маршруту руху автомобіля.

Маршрути руху при міжнародних автомобільних перевезеннях вантажів називаються автомобільними лініями. Їх основна особливість полягає в тому, що в зв'язку з великою довжиною оборот рухливого складу складає кілька діб. Це ускладнює роботу водіїв, відриваючи їх на значний термін від місця перебування автотранспортного підприємства і проживання, ускладнює проведення технічного обслуговування рухливого складу й організацію диспетчерського керівництва.

Для розробки маршруту рекомендується скористатися програмою AutoRoute Express і додатково картами й атласами автомобільних доріг. Для здійснення міжнародних автомобільних перевезень у першу чергу використовують мережу впоряджених автомобільних доріг і магістралей, що забезпечують високі швидкості і безпеку дорожнього руху. Такими дорогами є дороги міжнародного і державного значення.

Статус загальноєвропейської мережі автодоріг був затверджений 15 березня 1983 р. Угодою про міжнародні автомагістралі (СМА). Головною метою угоди став розвиток у Європі міжнародного дорожнього руху і поліпшення наявних транспортних умов. В угоді визначені і прийняті плани міжнародної мережі "Е", будівлі і реконструкції доріг, що мають міжнародне значення. У додатках до угоди приведено: перелік доріг міжнародної мережі "Е", умови, яким повинні відповідати міжнародні автомагістралі, ідентифікація і маршрутні марки для позначення доріг "Е" (приклад дод.4).

Кожна дорога, включена в міжнародну мережу "Е", повинна позначатися знаком, що має чотирикутну форму і складається з букви "Е", за якої, як правило, випливає номер дорогі, позначений арабськими цифрами. Буква "Е" наноситься білою фарбою на зеленому полі. Знак повинний бути такого розміру, щоб водій автотранспортного засобу, що рухається на великій швидкості, міг легко пізнати цей знак.

Основні і проміжні дороги, називані дорогами класу А, мають двозначні номери. Основні дороги західно-східної орієнтації мають двозначні номери, що закінчуються цифрою 0 і зростають з півночі на південь. Основні дороги північно-південної орієнтації мають двозначні непарні номери, що закінчуються цифрою 5 і зростають із заходу на схід.

Проміжні дороги мають відповідно двозначні непарні і двозначні парні номери, укладені між номерами тих основних доріг, між якими вони розташовані.

Автомобільні дороги державного значення - найважливіші автомобільні дороги України, до яких відносяться наступні:

- з'єднуючі м. Київ зі столицями суміжних держав і адміністративних центрів України (позначаються префіксом М);

- вхідні до складу європейської міжнародної автодорожньої мережі (позначаються префіксами E і AH паралельно з національним позначенням).

Крім того, до державних доріг можуть відноситися дороги:

- з'єднуючі між собою адміністративні центри України (позначаються префіксом Р);

- під'їзні і сполучні дороги (позначаються префіксом А);

- під'їзди до найбільших транспортних вузлів і спеціальних об'єктів;

- під'їзди від адміністративних центрів України, що не мають зв'язків по автомобільних дорогах загального користування з м. Києвом, до найближчих морських і річкових портів, аеропортам і залізничним станціям або до границь суміжних держав;

- з'єднуючі між собою автомобільні дороги державного значення.

Відповідно до ілюстрацій до правил дорожнього руху на дорожніх знаках номер автомобільної дороги (маршруту) пишеться разом із префіксом: М1, в офіційних документах номер автомобільної дороги відокремлюється від префікса дефісом, а назва дороги випливає далі в лапках.

Європейські маршрути, що проходять по території наприклад РФ, і відповідні їм дороги федерального значення представлені в додатку 1.

Таблиця 1.6

Деякі дані по сідельних тягачах закордонного виробництва

При прокладці маршруту потрібно використовувати по можливості міжнародну мережу "Е" доріг класу А. При цьому рекомендується користатися автодорожніми картами й атласами Європи, країн СНД і РФ, списком пунктів пропуску через державний кордон України, що входять у систему міжнародних транспортних коридорів (додаток 3), таблицями найкоротших відстаней, зведеннями про поромні переправи, електронним атласом MS AutoRoute Express. Після прокладки маршруту складається карта-схема руху автопоїзда (приклад - рис. 1.1) і таблиця з указівкою: а) основних населених пунктів, прикордонних переходів, портів; б) номерів автомобільних доріг, по яких виконується рух; в) довжин окремих ділянок доріг по видах умов руху; г) часу в русі для кожної ділянки і маршруту в цілому; д) швидкості руху на ділянках. Для визначення швидкості руху рекомендується користатися даними додатку 4.

Рис. 1.1 Приклад карти-схеми руху маршрутних автобусів у м.Львів