7. Тема 6

Психофізіологічні передумови розвитку спортивних здібностей

План

1. Тип нервової системи та його значення в процесі занять спортом.

2. Спортивні здібності різних типологічних груп.

3. Психофізіологічна діагностика спортивних здібностей.

1. Тип нервової системи та його значення в процесі занять спортом.

В основі будь-якої структури здібностей, у тому числі й спортивних, лежать задатки, що характеризуються стабільністю й мають природну, біологічну основу.

Дослідження І.Павлова, його учнів та послідовників дозволили зрозуміти закономірності розвитку природи здібностей на підставі вивчення типологічних особливостей нервової діяльності людини, типу нервової системи та її властивостей. Було визначено, що люди з різними властивостями нервової системи мають характерні особливості не тільки в поведінці, але й у розвитку своїх здібностей, навичок, якостей.

До основних типологічних властивостей нервової системи людини належать:

• сила та слабкість, які виражаються в ступені витривалості нервової системи по відношенню до тривало діючого подразника, а також до сильного, хоча й короткочасного роздратування;

• рухливість та інертність, що виявляється в тому, наскільки швидко відбувається перебудова реакції нервової системи на змінні роздратування;

• врівноваженість або неврівноваженість нервових процесів - властивість, розкриваюче співвідношення (баланс) збудження та гальмування за їх силою й рухливістю;

• динамічність, яка виявляється у швидкості утворення тимчасових нервових зв'язків.

Відмітні властивості нервової системи є фізіологічною основою темпераменту, який характеризує динаміку психічних процесів людини. Кожному темпераменту властиві свої особливості в поведінці, реакції на оточуюче й т.ін.

Холеричний темперамент (неврівноважений за типом нервової системи) - явно бойовий тип, завзятий, що легко та швидко гарячиться. Для нього характерна циклічність в діяльності й переживаннях. Він з особливою пристрастю здатний віддаватися роботі, захоплюватися нею, відчуваючи прилив сил, готовий долати й дійсно долає труднощі та перешкоди на шляху до мети. Але коли вичерпані сили, у нього настає спад. Воля холерика поривчаста. Він відрізняється також підвищеною дратівливістю, в змозі доводити діяльність до великої напруги.

Сангвінічний темперамент — сильний, урівноважений тип з добре збалансованими й рухомими нервовими процесами. Це майже ідеальний, здоровий та життєрадісний член суспільства, але свої здібності він проявляє тоді, коли є цікава справа, тобто постійне збудження. Сангвінік рухомий, легко пристосовується до умов діяльності, що змінюються, швидко знаходить контакт з оточуючими, товариський, не відчуває скутості з новими людьми. У колективі такий тип веселий, життєрадісний, охоче береться за нову справу, здатний захоплюватися. Відчуття легко виникає та легко змінюється, що свідчить про рухливість нервових процесів. У небезпечних ситуаціях швидко долає гнітюче відчуття. Звичайний стан - оптимістичний. Велика рухливість нервових процесів сприяє гнучкості розуму, допомагає легко перемикати увагу й засвоювати нове.

Флегматичний темперамент характеризується достатньо врівноваженими процесами збудження й гальмування, відносною рухливістю нервових процесів. Це - спокійні, стримані люди, настирні та наполегливі трудівники. Завдяки врівноваженості нервових процесів й деякій їх інертності флегматики залишаються спокійними навіть у складних ситуаціях. За наявності сильного гальмування й урівноваженості процесу збудження флегматику неважко стримувати свої пориви. Він не любить відволікатися на дрібниці й тому може виконувати дії, що вимагають рівномірної витрати сил, тривалої та методичної напруги.

Меланхолійний темперамент відрізняється слабкою працездатністю, причому ослабленим виявляється не тільки процес збудження, але й процес гальмування. Його лякає нова обстановка, нові люди, він збентежується й губиться при спілкуванні з людьми й тому схильний замикатися в собі. Внутрішнє гальмування (найвища форма прояву процесу гальмування) флегматику дається важко, але він може бути дуже чутливим до зовнішнього гальмування, що допомагає йому успішно пристосовуватися до умов життя. Проте для професій, у яких доводиться працювати на межі психічних та фізичних можливостей (льотчик, космонавт, водолаз, пожежник і, звичайно, спортсмен високого класу), такі особливості нервової системи є чинником, що визначає професійну непридатність.

2. Спортивні здібності різних типологічних груп.

Визначено, що представники меланхолійного темпераменту (слабкий тип нервової системи) проявляють нерішучість, іноді навіть страх перед виконанням важкої вправи, тому потрібен значний час, щоб навчити їх рухам. Тренуючи такого спортсмена, необхідно:

• поступово готувати його до виконання вправ підвищеної трудності;

• послідовно підвищувати складність розучуваних рухів;

• забезпечувати надійну страховку, позитивну стимуляцію та само стимуляцію.

Спортсмени з холеричним темпераментом (сильний тип нервової системи з переважанням збудження) володіють рішучістю при виконанні складних рухів в умовах відомої небезпеки та ризику. Під керівництвом учителя (тренера) досягають значних успіхів у складно координаційних рухах.

Спортсмени-флегматики (сильний, урівноважений, інертний тип) при виконанні рухів повільні, особливо в моменти негативних переживань. Невміння швидко долати труднощі, що виникають, несприятливі думки та відчуття звичайно призводять до відмови від виконання нових, не передбачених завданням вправ.

Сангвінічний темперамент (сильний, урівноважений, рухомий тип) слугує відмінною базою для швидкого сприйняття та виконання рухових завдань, а також швидкого орієнтування в ускладнених умовах при виконанні складно координаційних рухів.

3. Психофізіологічна діагностика спортивних здібностей.

Для визначення стану нервової системи використовуються різні методи — спостереження, анкетування, тестування.

Метод спостереження широко використовується в життєвій практиці. З його допомогою можна достатньо об'єктивно оцінити темперамент, прояви основних властивостей нервової системи в різних ситуаціях.

Анкетування є комплексом питань, відповіді на які характеризують психологічні прояви не тільки однієї властивості нервової системи, але й поєднань різних властивостей (наприклад, сили та рухливості).

Лабораторне вимірювання та оцінка властивостей нервової системи використовуються також у практиці спортивного відбору. Проте вивчення більшості цих методів дозволило зробити висновок, що для спортивного відбору необхідна більш оперативна методика, якій властива висока пропускна спроможність та інформативність.

Для цього вивчено багато індикаторів та вибрано час реакції, оскільки він є одним з найпростіших та точних показників збудливості тієї системи, яка лежить в основі досліджуваної реакції.

Контрольні питання до шостої теми

1. Які типологічні властивості нервової системи Вам відомі?

2. Які існують типи темпераменту?

3. Охарактеризуйте спортивні особливості різних типологічних груп.

4. Які методи психофізіологічної діагностики Ви знаєте?