3. Тема 2 Виховання та навчання юного спортсмена

План

1. Виховна функція спортивної підготовки.

2. Навчання в системі спортивної підготовки.

3. Фізична підготовка в системі тренування юних спортсменів.

1. Спортивна підготовка, як і будь-який педагогічний процес, ґрунтується на глибоких знаннях засобів, методів і форм педагогічної дії та об'єкта, на який спрямована ця дія. Зміст педагогічної дії змінюється відповідно до віку спортсменів та етапів підготовки, але основи - загальні закономірності, правила, принципи навчання й виховання - залишаються незмінними.

Спортивна підготовка припускає виховну, освітню та оздоровчу спрямованість педагогічних дій, які у взаємозв'язку вирішують загальне завдання - максимальний розвиток індивідуальних здібностей спортсмена та їх реалізацію в умовах <* діяльності змагання. Щоб вирішити поставлене завдання, необхідно добре знати предмет та об'єкт педагогічної дії. Слід чітко дотримуватися рекомендацій, вироблених педагогічною наукою та практикою: методика повинна бути органічно пов'язана із знанням об'єкта своєї дії, тобто того юного спортсмена, до якого вона застосовується.

Розв'язання виховних завдань здійснюється через формування в юного спортсмена в єдності етичної свідомості, етичних відчуттів, волі та характеру. Сила педагогічних дій на свідомість, відчуття та поведінку повинна відповідати при цьому віковим та індивідуальним можливостям і варіюватися залежно від цього.

Етична освіта - це дії тренера, учителя, спрямовані на формування у вихованців етичної свідомості, етичних понять та відчуттів.

Етичний досвід. Заняття фізичними вправами, що приносять емоційне задоволення (якщо вони педагогічне правильно організовані), - справжня школа етичного досвіду. В таких заняттях, як правило, широко використовується метод вправи, тобто багатократне повторення вчинків та дій, у результаті яких формуються етичні звички.

Етичне стимулювання. Заохочення та покарання є тими стимулюючими чинниками, які дозволяють закріпити добрі звички та поруйнувати, переформувати погані, аморальні навички.

Виховання вольових якостей. Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів твердження, що спорт, спортивна підготовка та змагальна діяльність розвивають і удосконалюють не тільки фізичні здібності, але й вольові якості людини.

Складові вольових якостей це: цілеспрямованість, наполегливість та завзятість, рішучість та сміливість, ініціативність та самостійність.

2. Навчання в системі спортивної підготовки.

Принцип науковості навчання. Система спортивної підготовки ґрунтується на фундаментальних знаннях закономірностей усебічного розвитку особи.

Принцип систематичності та послідовності. Систематичність у навчанні вимагає, щоб юні спортсмени опановували знаннями, уміннями та навичками в певному порядку, щоб система не тільки виявлялася зовні, у відповідному розташуванні матеріалу, що вивчається, але й створювалася у свідомості учнів.

Будь-який тренер знає, що пропуски занять негайно позначаються на техніці рухів та рівні розвитку фізичних здібностей, що відсутність теоретичних знань не дозволяє учневі самоудосконалюватися.

Принцип свідомості, активності та самостійності. Реалізація принципу свідомості передбачає перш за все постановку перед юними спортсменами певної мети та завдань, що є однією з основ формування свідомого ставлення до занять фізичними вправами. Якщо на навчальному занятті спортсменам не повідомляють його мету та завдання, то вони не розуміють значення окремих вправ і їх можна порівняти з подорожнім, який потрапив у пустелю й не знає, куди йому йти.

Принцип наочності. Особливого значення принцип наочності набуває на первинних етапах навчання фізичним вправам.

Реалізація принципу наочності здійснюється ефективно в тому випадку, коли демонструються необхідні матеріали, дохідливе пояснюються навчальні завдання, застосовуються наочні засоби.

Принцип доступності. Жоден тренер не запропонує учневі у віці 10-12 років піднімати штангу вагою 100 кг або стрибати у висоту на 2 м. Ці величини недоступні для цього віку. Тому принцип доступності, як в навчанні, так й у вихованні, ґрунтується на даних про закономірності вікового та індивідуального розвитку.

Принцип міцності 'знань, умінь та навичок вимагає, щоб знання, уміння та навички, отримані тими, хто вчиться, були міцними, мали властивості відтворення й застосування в різних ситуаціях. При цьому міцність рухової навички слід розуміти як збереження або стійкість. Збереження рухової навички - це незмінність її протягом довгого часу. Стійкість рухової навички -це її стабільність, міцність за будь-яких, навіть стресових обставин.

Принцип індивідуалізації. Успішність навчання та виховання, тих хто навчається, значною мірою залежить від рішення питання про індивідуальний підхід, який поєднується з колективною навчальною роботою.

Засоби та методи навчання. Процес навчання вимагає застосування відповідних методів дії - словесних, наочних, практичних, а також засобів дії, основними з яких є фізичні вправи.

Виклад теоретичних відомостей у процесі навчання здійснюється перш за все словесними методами.

Словесні методи навчання поєднуються з наочними методами: учням показують натуральні предмети, явища й процеси або їх зображення. Під час вивчення теоретичного курсу для наочності можна використовувати плакати, малюнки крейдою на дошці, зарисовки, кінофільми, схеми, діаграми та ін. Кожний з наочних засобів повинен відповідати завданням, які розв'язуються в процесі заняття, і підводити учнів до самостійного осмислення явища та формулювання відповідних висновків.

Практичні методи навчання, спрямовані на формування у юних спортсменів рухових умінь та навичок, ґрунтуються перш за все на їх готовності до виконання того або іншого руху.

3. Фізична підготовка в системі тренування юних спортсменів.

Сила та швидкісно-силові здібності. Сила - це здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових зусиль.

Швидкісні здібності. Швидкість - це комплекс функціональних властивостей людини, що безпосередньо й переважно визначають швидкісні характеристики рухів, а також час рухової реакції.

Витривалість. У загальному значенні витривалість є здатністю протистояти стомленню в якій-небудь діяльності, а критерієм її оцінки є час, протягом якого людина здатна підтримувати роботу заданої інтенсивності.

Гнучкість. Морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, що визначають ступінь рухливості його ланок, називають гнучкістю. Розрізняють активну та пасивну гнучкість.

Контрольні питання до другої теми

1. Охарактеризуйте складові виховної функції спортивної підготовки.

2. Дайте характеристику принципів навчання.

3. Які Ви знаєте методи навчання?

4. Проаналізуйте вікові особливості розвитку фізичних якостей спортсменів.