1.2. Місце соціальної психології в системі наукового пізнання

 

Більшість вітчизняних психологів мають спільний підхід що­до визначення соціальної психології як науки, що вивчає законо­мірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їхнім вклю­ченням у соціальні групи, а також психологічні характеристики цих груп.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства перед со­ціальними психологами стоять важливі завдання: виробити прак­тичні рекомендації з удосконалення підприємницької діяльності та керування ринковими структурами; правильно організувати взаємодію людей на користь держави й кожного громадянина.

Соціальна психологія посідає специфічне місце в системі на­укового знання. Вона виникла на межі двох наук - психології та соціології і дотепер зберегла суттєві ознаки кожної з них. Водночас це якісно нова наука, однак більшість учених констатує, що, не­зважаючи на межовий характер, соціальна психологія є частиною психології, тому для визначення кола її проблем необхідно виокре­мити із психологічної проблематики питання, що належать до ком­петенції саме соціальної психології.

Основні розділи соціальної психології:

-                  спілкування та взаємодія людей у суспільній діяльності;

-                  психологія соціальних груп, спільнот;

-                  соціальна психологія особистості.

Соціальна психологія - наука про психологічні причини, меха­нізми, закономірності соціальної поведінки людей у групах, про соціально-психологічні явища особистості, груп і спільнот.

Сучасний український психолог Н. Коломінський визначає соці­альну психологію як галузь психології, що вивчає вплив па психіку людини взаємин та спілкування людей у різних за кількістю, спосо­бами створення, значущістю для особистості групах, колективах.

 

1.3. Основні методи соціальної психології

 

Соціальна психологія має три рівні дослідження: перший - експериментально-емпіричний, другий - теоретичний, третій - філософсько-методологічний. На експериментально-емпіричному рівні накопичується емпіричний матеріал, необхідний для подаль­шого узагальнення. На теоретичному рівні узагальнюються резуль­тати емпіричних досліджень, створюються концептуальні моделі соціально-психологічних явищ, удосконалюється категоріальний апарат науки. Філософсько-методологічний рівень дає світоглядне узагальнення результатів досліджень, змогу вирізнити нові аспек­ти впливу проявів особистості на суспільний розвиток. Ці рівні до­слідження відбивають логіку побудови соціально-психологічного дослідження, однак початком будь-якого дослідження є визначен­ня методології наукового пошуку. У сучасному науковому знанні методологія розглядається в таких аспектах.

Загальна методологія - це загальний філософський підхід, спо­сіб пізнання, він формулює найзагальніші принципи, що застосо­вуються в дослідженнях.

Спеціальна методологія - це сукупність принципів, спосіб піз­нання, застосовується до конкретної галузі знань, тобто для вуж­чої сфери знань (приміром, принцип діяльності, принцип розвитку тощо).

Методологія як сукупність конкретних методичних прийомів - це конкретні методики як інструмент пізнання певних соціально-психологічних явищ.

На основі методологічних принципів дослідник обирає адекват­ні поставленому завданню методи дослідження,які поділяються на дві групи: 1) методи збирання інформації (спостереження, екс­перимент, опитування, тестування, вивчення документів); 2) мето­ди опрацювання інформації (кореляційний аналіз, аналіз факторів, побудова типологій тощо).

Одним із випробуваних методів, що використовується в усіх на­уках, є спостереження. Це науково цілеспрямоване, організоване й у певний спосіб фіксоване сприймання досліджуваного об'єкта. Предметом соціально-психологічного спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки конкретної людини, групи чи кіль­кох груп людей у певному соціальному середовищі та ситуації. Основна перевага спостереження полягає в його природності та можливості вивчити явище загалом. До недоліків спостережен­ня треба віднести пасивність дослідника і неможливість пізнати причину явища. Його проведення потребує досить тривалого часу. Спостереження може застосовуватися як самостійно, так і в комп­лексі з іншими методами.

Експеримент - один із основних методів дослідження в со­ціальній психології. Він вивчає причинно-наслідкові зв'язки. На відміну від спостереження це активний метод. Вирізняють два основні види експерименту: лабораторний (проводиться в спеці­альних умовах) і природний (проводиться в реальних умовах). Для обох видів передбачено загальні вимоги, що розкривають суть ме­тоду, а саме: довільне введення експериментатором незалежних змінних і контроль за ними, а також спостереження за змінами залежних змінних; виокремлення контрольної й експерименталь­ної груп; точне вимірювання поведінкових реакцій та перевірка їх у повторних експериментах; обов'язкове використання методів математичної статистики. Крім того, кожен вид експерименту має специфічні вимоги.

В опитуванні як методі соціальної психології вивчаються по­гляди, оцінки, ставлення респондентів. Є кілька його видів: анке­тування (заочне, письмове); 2) інтерв'ю (усне опитування віч-на-віч); 3) соціометрія (групова диференціація). Переваги опитуван­ня - відносна простота, легкість опрацювання даних і можливість охопити у стислі терміни значну кількість респондентів.

Наприклад, соціометрія, спрямована на дослідження міжосо­бистісних відносин. Засновник теоретичної концепції соціометрії - Д. Морено. Соціометрія - це система прийомів, дає змогу здійсни­ти кількісне визначення уподобань, байдужості й неприйняття ін­дивідів у процесі спілкування. Ґрунтується на аналізі осмислених відповідей членів групи на низку запитань, що стосуються ділових чи особистих відносин між членами групи. Узагальнена картина виборів має вигляд соціоматриці, виходячи з якої підраховують­ся різні індекси, що віддзеркалюють параметри спілкування і вза­ємодії у групі (наприклад, величину соціометричного статусу кож­ного члена групи, індекс групової згуртованості, інтегративності, референтності групи тощо). Картину взаємин у групі відобража­ють графічно у вигляді соціограми. Індекси характеризують тіль­ки кількісний бік взаємин, а мотивація вибору залишається поза межами вивчення.

Суттєвий внесок у розробку соціометричної методики, яка дає змогу отримати результати залежно від віку, мотивації вибору, зро­бив Я. Коломінський та інші дослідники.

Тести і метод вивчення документів у соціальній психології хо­ча й досить інформативні, але застосовуються рідше, трапляєть­ся що й у комплексі з іншими методами. Вивчають документи, як правило, за допомогою контент-аналізу та для пізнання результатів людської діяльності. У соціальній психології найчастіше застосо­вують особистісні тести.