Характеристика аптек, що здійснюють лікарське забезпечення лікувально-профілактичних закладів

Невеликі лікувально-профілактичні заклади, особливо розташовані у сільській міс­цевості, забезпечуються ліками і виробами медичного призначення через територіальні аптеки.

Великі лікувально-профілактичні заклади забезпечуються лікарськими засобами через мережу міжлікарняних і лікарняних аптек.

Аптека, яка призначена для переважного забезпечення однієї або декількох лікарень, інших закладів охорони здоров'я, а також населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, називається відповідно лікарняною або міжлікарняною апте­кою.

Міжлікарняна аптека організується для забезпечення двох і більше лікувально-про­філактичних закладів з загальною кількістю ліжок не менше 500, а також в населених пунктах, де у всіх лікувально-профілактичних закладах загальне число ліжок складає від 100 до 500.

Лікарняна аптека організується для забезпечення одного лікувально-профілактич- ного закладу з числом ліжок 500 і більше, а також у населеному пункті, де є лише одна лікарня з числом ліжок не менше 100.

Для обслуговування лікувально-профілактичних закладів аптеки можуть мати низку додаткових приміщень, а саме:

• кімната обслуговування медичного персоналу (інформаційна);

• комплектувально-експедиційна;

• заготовочна концентратів та напівфабрикатів (зі шлюзом);

• приміщення для зберігання чистого посуду;

• розпаковувальна;

• матеріальна для отруйних і наркотичних препаратів;

• матеріальна для зберігання термолабільних речовин (холодильна камера);

• матеріальні для зберігання виробів медичного призначення та ін.

Більшість лікарняних і міжлікарняних аптек є самостійними державними і кому­нальними підприємствами. Проте у ряді регіонів лікарняні аптеки передані у підпоряд­кування головних лікарів лікувально-профілактичних закладів на правах їх структур­них підрозділів, тобто вони стали функціонувати як відділення лікарні, а їх утримання здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Такі відділення ще називаються аптеками лікувально-профілактичних закладів, і займатися роздрібною реалізацією ліків їм забо­ронено.

2.Обов'язки фармацевта лікувально-профілактичного закладу і клінічного провізора

Для виконання функцій щодо організації лікарського забезпечення стаціонарних хворих в лікувально-профілактичних закладах, які мають 300 і більше ліжок і прикріп­лені до аптек - самостійних суб'єктів господарювання, вводиться посада фармацевта (фармацевтів) (але не більше двох осіб), який безпосередньо підпорядковується голов­ному лікарю або його заступнику. Фармацевт лікарні виконує такі основні обов'язки:

• приймання і перевірка замовлень від відділень лікувально-профілактичних закладів;

• приймання з аптеки укомплектованих замовлень і своєчасна передача лікарських засобів і виробів медичного призначення у відповідні відділення;

• постійний зв'язок з лікарями, інформування їх про лікарські засоби;

• контроль за дотриманням у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичних закладів встановлених правил зберігання лікарських засобів.

В інших лікарнях ці обов'язки виконує завідувач аптеки лікувально-профілактич­ного закладу або головна медсестра.

В обласних, центральних міських і міських лікарнях, розташованих у містах з насе­ленням понад 25 тис. осіб, центральних районних і районних лікарнях сільських райо­нів, міських лікарнях і поліклініках міст і селищ міського типу з чисельністю населення до 25 тис. осіб (з числом ліжок понад 150), дитячих обласних і міських лікарнях, міських лікарнях швидкої медичної допомоги вводиться посада клінічного провізора з розра­хунку 1 посада на 300 ліжок, але не більше двох посад на лікарню.

До найважливіших функцій клінічного провізора належать:

• консультування фахівців клінічних, адміністративних та аптечних підрозділів лікувально-профілактичного закладу з питань, пов'язаних із використанням лікар­ських засобів;

• інтерпретація вказівок лікаря стосовно препаратів у зв'язку з раніше призначе­ними ліками, діагнозом та історією хвороби пацієнта, його станом, результатами лабораторних аналізів і спадковими хворобами;

• розробка основних напрямків подальшого розвитку медикаментозної допомоги;

• оцінка (експертиза) і відбір ліків для внесення до формуляру та забезпечення його регулярного перегляду;

• аналіз використання ліків з метою усунення виникаючих проблем;

• вивчення випадків розвитку побічних реакцій на застосування ліків і прийняття відповідних заходів стосовно попередження їх виникнення.