13.4 Визначення річної витрати палива

Річну витрату палива на опалення визначають з рівняння:

, кг,

(13.4)

де – коефіцієнт перекладу одиниць Вт у кДж/год.;

– коефіцієнт запасу палива;

– річна витрата тепла на опалення, МВт;

– найнижча теплота згоряння палива, кДж/кг;

– коефіцієнт корисної дії котельної установки.

Річна витрата тепла , МВт на опалення обчислюється по тепловтратах будівлі при середній температурі зовнішнього повітря за опалювальний період:

,

(13.5)

де – максимальна (розрахункова) годинна витрата тепла на опалення житлових і цивільних будівель з цілодобовим рівномірним тепловим режимом, Вт;

– тривалість опалювального періоду за кількістю днів із стійкою середньодобовою температурою зовнішнього повітря 8°С і нижче (додаток Б);

24 – тривалість доби, год.;

– температура внутрішнього повітря опалювальних помешкань, °С (додаток Б);

– розрахункова зовнішня температура повітря, °С (додаток Б);

– середня зовнішня температура повітря за опалювальний період, °С.

При котельні необхідно мати склад палива, поповнення якого здійснюється з базисних складів. Розміри розрахункового складу залежать від його відстані від базисного складу та від організації завезення палива. Мінімальною площею розрахункового складу вважається площа, розрахована на двотижневий запас палива при тепловому навантаженні котельні, відповідно до середньої температури найхолоднішого місяця. При наявності достатніх підстав (відсутній або віддалений базисний склад) площа витратного складу при котельні може бути доведена до 600 годинного запасу палива при його максимальній витраті. Площу складу палива визначають за формулою:

, м2,

(13.6)

де – годинна витрата палива за розрахункових умов, кг/год.;

– об’ємна маса палива, кг/м³;

– припустима висота складування палива: для дров і торфу вона дорівнює 4 м, для кам’яного вугілля – 2 м, для антрациту – 2,5 м, для бурого вугілля – 1,5 м.

13.5 Компонування котельні

При розміщенні котельні всередині опалювальної будівлі її бажано розміщувати в центрі з метою скорочення витрати трубопроводів. Розміщення котельні також повинно забезпечити зручність доставки до неї палива й видалення золи і шлаку.

Розміри котельні в плані повинні бути достатніми для розміщення котлів та всього обладнання. Відстань від фронту чавунних котлів до протилежної стіни повинна бути не менше 2,2 м – це обумовлюється довжиною шурувального інструменту. Котли встановлюються з проходами між ними не менше 0,7 м і проходами між крайніми котлами та стінами не менше 0,7÷1 м. Позаду котлів залишають простір, достатній для прокладки лежака.

Висота котельні при чавунних котлах повинна бути не менше 3,2 м. При наявності циркуляційних насосів і дуттєвих вентиляторів також передбачається необхідна площа установки. Таким чином, загальні розміри котельні визначаються кількістю й розміром котлів та допоміжного обладнання.

У котельні з великою кількістю котлів варто передбачати приміщення для майстерні.

Як правило, котельню розміщують під допоміжними приміщеннями і обладнують ізольований вхід. Перекриття котельні – неспалене.

Котельню забезпечують денним освітлення та вентиляцією. Поруч із котельнею передбачають приміщення для палива.

Контрольні питання:

1. Що називається котельною установкою?

2. Як класифікуються котельні установки в залежності від того, з якою метою використовується теплова енергія?

3. Назвіть основні види водогрійних котлів малої і середньої потужності.

4. Чому в котельнях необхідно встановлювати не менше двох котлів?

5. Що необхідно знати для визначення поверхні нагрівання котлів?

6. Основні позитивні якості чавунних секційних котлів.

7. З якою метою споруджують димарі та від чого залежить їх висота?

8. Що необхідно знати для визначення площі витратного складу палива?

РОЗДІЛ 14. Централізоване теплопостачання