11.1 Класифікація систем повітряного опалення:

позитивні характеристики і недоліки

У системах повітряного опалення повітря нагрівається за рахунок первинного теплоносія – пари, гарячої води або газів у генераторі тепла (калорифері) до заданої температури і подається в опалюване помешкання. Крім таких систем можливе застосування рециркуляційних повітряних систем опалення, коли повітря для нагрівання забирається не з зовні, а з опалювального приміщення.

Подаване повітря з температурою , що перевищує температуру повітря помешкання, віддає тепло, необхідне для компенсації теплових утрат.

Температура подаваного в помешкання повітря, як правило, приймається в межах 50÷70°С.

Системи повітряного опалення дозволяють підтримувати в опалювальному помешканні постійну та рівномірну температуру протягом усього опалювального періоду. При підвищенні зовнішньої температури тепловтрати через зовнішні огородження зменшуються і, відповідно, зменшується кількість тепла переданого повітрям, що надходить у помешкання, температура якого знижується. У літню пору, при позитивній температурі зовнішнього повітря, системи повітряного опалення можуть використовуватися для охолодження помешкань шляхом пропускання через калорифер одного з видів холодогену.

Системи повітряного опалення класифікуються за декількома ознаками:

– за видом первинного теплоносія, що нагріває повітря – на водоповітряні, пароповітряні тощо;

– по способу переміщення нагрітого повітря – на системи з природним спонукання (переміщення повітря відбувається за рахунок різниці густин холодного та нагрітого повітря), і з механічним спонуканням, здійснюваним за допомогою вентилятора;

– за місцем продукування нагрітого повітря – на централізовані з подачею повітря в декілька помешкань з одного центру і децентралізовані – з подачею повітря місцевими опалювальними та опалювально-вентиляційними агрегатами;

– за якістю повітря, подаваного у помешкання – на прямоточні, що працюють тільки на зовнішньому повітрі; рециркуляційні – з переміщенням того самого повітря; з частковою рециркуляцією, в яких переміщуване повітря, складається частково із зовнішнього і частково із внутрішнього повітря, що забирається з помешкання.

До систем повітряного опалення, що використовуються для опалення цивільних і виробничих помешкань великих кубатур, відноситься також і система з зосередженою подачею підігрітого повітря. У цій системі повітря виходить з опалювально-повітряного агрегату одним або декількома горизонтальними повітряними струменями, паралельними або віяловими (рис. 11.1).

Системи повітряного опалення з природною циркуляцією застосовують при радіусі дії до 8 м, із механічним спонуканням – при радіусі дії більше 8 м.

Повітряні системи опалення з повною рециркуляцією можуть бути застосовані у приміщеннях, де повітря не забруднене шкідливими речовинами, а з частковою рециркуляцією (за умов приточної вентиляції) – коли кількість приточного повітря для компенсації тепловтрат перевищує кількість повітря, видаленого місцевими відсосами.

Рисунок 11.1 – Система повітряного опалення з паралельними і віяловими струменями

Якщо рециркуляція повітря не припускається за умов приточної вентиляції, слід застосовувати прямоточні системи повітряного опалення вентиляції.

Ці системи можуть бути використані для житлових будівель і виробничих приміщень, у повітрі яких містяться хвороботворні мікроорганізми, отруйні речовини, неприємні запахи виробництва тощо.

Зовнішнє повітря оброблюється в приточних камерах. Для систем без механічного спонукання провадиться нагрівання повітря, для систем із механічним спонуканням – очищення і нагрівання повітря, а при необхідності – його зволоження. При обладнуванні повітряного опалення поєднаного сполучається з вентиляцією в житлових будівлях, повітря направляється в житлові кімнати по магістральних каналах. Воно змішується з повітрям помешкань, охолоджується, віддаючи тепло (компенсація тепловтрат), і через щілини у дверях надходить у санітарні вузли та кухні, звідки видаляється системою витяжної вентиляції.

До основних переваг повітряного опалення порівняно з іншими способами опалення відносяться: можливість поєднання опалення з вентиляцією; відсутність теплової інерції, тобто тепловий ефект при вмиканні системи в дію досягається негайно; витрата металу зменшується в 6÷8 разів, а капітальні витрати – у 1,5÷2 рази. До недоліків повітряного опалення відносяться: можливість переміщення шкідливих речовин разом із повітрям; шум при роботі вентиляторної установки; великі витрати електроенергії.