1.4 Програма і методика вивчення психологічних особливостей персоналу (на прикладі працівників аварійно-рятувальних підрозділів мнс України)3

Будь-яке вивчення взагалі починається з виявлення його методології (від грец. methodos – шлях дослідження, пізнання і logos – слово, поняття, вчення) – системи принципів і способів отримання пояснення і застосування знання, вчення про цю систему. Це центральна ланка, що забезпечує відповідність як опису практики в поняттях, підходах даної науки, так і реалізації теорії на практиці.

У методології розрізняють дві складові:

1. принципи побудови і застосування знання;

2. способи і методи його отримання.

Необхідно виділити ряд принципів вивчення особового складу, що як для керівної ланки, так і для практичного психолога означають наступне:

• слід у кожному фахівцеві бачити особистість, що не повинна зазанавати грубості або маніпулювання собою. Адекватний особистий відгук можливий тільки при взаємодії з підлеглими на засадах гідного ставлення до людини і моральних норм;

• треба враховувати, що психіка людини не є безмежною за енергетичними ресурсами, потенціалом, надійністю, особливо у молодої людини. Вона є індивідуальною, ранимою, суб’єктивною, пристосованою. Тому в доброзичливій обстановці вона добре виховується, а в умовах екстремальної, пригноблювальної життєдіяльності швидко виснажується, може деградувати;

• необхідно пам’ятати, що можливості виховання фахівця не є безмежними, вони багато в чому зумовлені як рівнем особистої зрілості, так і природжено-придбаними особливостями людини. Саме це вимагає першочергової діагностики й урахування в роботі з підлеглими;

• слід розуміти, що людина самовиражається і самоутверджується в діяльності і у спілкуванні. Але оскільки у психіці є рівні підсвідомості і свідомості, то не всякі дії, вчинки, а тим більше реакції працівника можуть бути ним адекватно усвідомлені і пояснені.

Таким чином, окрім повсякденного життєвого пізнання підлеглих, керівникові підрозділу (трудового колективу) необхідно спеціально вивчати певні особисті особливості, що виявляються і формуються в різноманітних видах професійної діяльності. Що саме слід вивчати? Це залежить від розуміння ним вимог практики, рівня його психологічної компетентності, професійної зрілості. Для того, щоб виявити справді важливі для практичної діяльності керівника підрозділу особисті особливості підлеглих, необхідно враховувати специфіку ситуації, у якій вони виявляються, і продумувати програму вивчення підлеглих.

Доцільно розглянути три взаємопов’язані види управління підрозділом:

• структурне (що уточнює в рамках наданих повноважень оптимальність підпорядкованої керівнику системи);

• параметричне (що включає підготовку, відбір і раціональний розподіл працюючих);

• ситуаційне (що полягає у забезпеченні вирішення конкретних завдань підрозділу в конкретних умовах службової професійної діяльності).

Діалектика їхнього взаємозв’язку така, що структурне управління визначає параметричне, а воно, у свою чергу, визначає ситуативне. Таким чином, якщо неоптимальність функціонування підрозділу зумовлена організаційно, то виправити це за рахунок виявлення і урахування якихось особистих особливостей підлеглих буде проблематично.

Щоб уникнути подібних прорахунків і не перетворювати вивчення особового складу на збирання даних, які потім зовсім не використовуються, важливо пам’ятати, що вивчення особистості не є самоціллю, а психологічне вивчення “в загальному” меншою мірою формальне. Оскільки особистість формується і виявляється в діяльності, у ній же вона і повинна вивчатися. Одиницею аналізу діяльності ряд сучасних авторів вважає ситуацію, що розглядається у тривимірному просторі: завдання, суб’єкт діяльності, об’єктивні умови діяльності. Це мінімальна, системно організована частина діяльності, у якій всі її основні елементи виявляються цілісно. Ситуація охоплює від початку до кінця вирішення завдання в конкретних умовах, тобто за певний час. Тому, по-перше, вивчення індивідуальних особливостей працівників має сенс тоді, коли супроводжується аналізом завдань діяльності і об’єктивних умов її протікання. По-друге, всяке вивчення повинно ґрунтуватися на певній програмі.

Програма вивчення індивідуальних особливостей працівника – це обґрунтоване припущення про те, які та у зв’язку з чим особисті особливості особистості більш за все цікавлять керівника, а також за якими ознаками і як їх можна вірогідно визначити. Залежно від вирішуваних керівником підрозділу завдань, вивчення підлеглих може бути фрагментарним (при їхньому відборі, розподілі і т. інш.) і довгочасним. Психологічно виправданою є програма вивчення особистісних особливостей, що полягає в послідовному обґрунтуванні її основних елементів.