Загальна оцінка уроку

Позитивні моменти уроку, досягнення мети і завдань уроку.

Недоліки, помилки, аналіз їх причин.

Поради і рекомендації на майбутнє.

Додаток 4

Взірець плану-конспекту уроку з історії України на тему "Активізація опозиційного руху в 1960-1970 рр. В Україні" (11 клас)

Тема: Активізація опозиційного руху в 1960-1970 рр. в Україні

Мета: охарактеризувати причини активізації опо­зиційного руху в Україні в другій половині 60-х ро­ків, основні напрями та форми діяльності дисидентів; продовжити ознайомлення з найвідомішими пред­ставниками; узагальнити та систематизувати знання з даної теми; розвивати вміння критично мислити, працювати з різноманітними історичними джерела­ми, висловлювати власну думку.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Турченко Ф. Г. Історія України : Підруч. для 11 кл. профіл. рівень : Генеза, 2011; роздатковий матеріал, портрети дисидентів.

Методи: пояснення, бесіда, робота з історичними документами та підручником, інтерактивні вправи, розв’язування проблемних завдань.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть:

• аналізувати причини активізації опозиційного руху в Україні у другій половині 60-х рр.;

• характеризувати основні напрями та форми діяльності дисидентів;

• виділяти основні ідеї праць дисидентів;

• працювати з різноманітними історичними джерелами;

• висловлювати власний погляд на опозиційний рух в УРСР.

Хід уроку

І. Організаційний етап (перевірка підготовки ро­бочих місць).

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Основним поняттям опозиційного руху 1960— 1980-х років у СРСР є поняття «дисидент». Пригадайте визначення даного поняття. Дисиденти були інакодумцями.

Бесіда.

• Чому в кінці 1950-х - на початку 1960-х ро­ків у СРСР і Україні зокрема з'являються дис­иденти?

• Які передумови виникнення дисидентства і коли відбулось його ідеологічне оформлення?

Iіi. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Після затухання визвольної боротьби ОУН-УПА починається новий етап визвольної бо­ротьби, який отримав назву дисидентський рух.

Сьогоднішній ми урок присвятимо вивченню цієї проблеми.

Вчитель повідомляє епіграф уроку: «Віра виникає тоді, коли є мученики», «Знище­ні стають прапором», — писав один із найвідоміших дисидентів-правозахисників Валентин Мороз.

Осмислити та збагнути зміст цих слів ми зможе­мо наприкінці уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель оголошує те­му, очікувані результати та план уроку, проблемні запитання.

План уроку

1. Причини активізації опозиційного руху в другій половині 1960-х - на початку 1970-х років.

2. Представники опозиційного руху.

3. Основні напрямки та форми діяльності дисидентів.

Проблемне запитання:

Чому в другій половині 1960-х років дисиденти активізують свою діяльність?

Вправа «Асоціації».

На дошці написані асоціації. Учні повинні виго­лосити всю відому їм інформацію стосовно тієї чи іншої асоціації та спрогнозувати, чи могла ця асо­ціація бути причетною до активізації опозиційно­го руху.

Згідно з цими асоціаціями визначаємо причини активізації опозиційного руху:

1) повернення до сталінських методів керівництва, активізація репресій, цензури;

2) утиски національно-культурного та духовного життя України;

3) русифікація всіх сфер життя;

4. закріплення панівної ролі КПРС;

5. асиміляція українців в український народ;

6. порушення прав людини. (Записати на ватмані.)

Учні мають вибрати по дві найважливіші, на їх думку, причини активізації опозиційного руху.

Об'єднатися в пари та з чотирьох причин вибрати дві найважливіші. Обговорити це в парах.

Об'єднатися в групи по четверо. З чотирьох при­чин вибрати дві найважливіші причини від групи.

Запропонувати групам свої причини позначити на ватмані червоним кольором, провести рейтинг при­чин, визначивши «найпопулярніші».

Робота з історичними джерелами у групах.

Ділимо клас на два варіанти. Перший — це озна­йомлення з історичним джерелом № 1, а другий — з джерелом № 2.

Історичне джерело № 1.

З листа В. Стуса до Президії BP СРСР. 1976 р.

«Я, український літератор, репресований за політич­ними мотивами у січні 1972 р. Я обстоював демокра­тизацію, що було розцінено як спробу сплюндрувати радянський лад; моя любов до рідного народу, моя стурбованість кризовим станом української культури кваліфікувалися як націоналізм...

Репресії 1972 р. показали, що в дискусії з укра­їнськими «дисидентами» влада не знайшла більш переконливих аргументів, ніж застосування сили, а умови в таборах переконали мене в тім, що простір застосування цієї сили не знає кінця.

Минулий рік я вже перебував на межі смерті. Залишатися підданим СРСР більше не вважаю для себе можливим, а тому прошу виселити мене за кордони держави, де безцеремонно порушують мої права. Наважитися на цей крок дуже тяжко, але утриматися від нього за таких обставин вияв­ляється ще важче».

Запитання.

1. На які причини активізації дисидентського руху вказує В. Стус?

2. Чого просив В. Стус у влади?

Історичне джерело № 2.

Із заяви політв'язня М. Гориня. Жовтень 1967 р.

«...Хто виступає за розширення мовного будів­ництва, той дуже часто оголошується націоналіс­том. Всіляко культивується нова мораль, згідно з якою відречення від рідної мови і перехід на ро­сійську мову спілкування не є чимось аморальним, а навпаки - проявом інтернаціональної свідомос­ті, гідним наслідування. Так обробляється свідо­мість народів... здійснюється штучне вимішуван­ня народів».

Запитання.

1. Яку причину активізації називає М. Горинь?

2. Кого, на думку М. Гориня, влада називає наці­оналістом?

(Дані причини позначаємо на ватмані причин зе­леним кольором.)

Колективна робота з джерелом № 3. Коменто­ване читання.

Історичне джерело № 3.

З листа «137 діячів науки, літератури і мисте­цтва, робітників тв. Студентів Генеральному Секре­тареві ЦК КПРС Л. Брежнєву, Голові Ради Міністрів О. Косигіну, Голові Президії Верховної Ради СРСР М. Підгорному. Квітень 1968 р.

Шановні товариші!

Звертаємось до вас у справі, яка глибоко хвилює різні кола радянської громадськості.

Протягом кількох останніх років у Радянсько­му Союзі проводяться політичні процеси над мо­лодими людьми з середовища творчої інтелігенції... Наприклад, усі процеси в Києві, Львові та Івано-Франківську 1965-1966 pp., на яких засуджено по­над 20 осіб, провадились у закритому порядку -всупереч тому, що прямо і недвозначно гарантоване Конституцією СРСР, Конституціями союзних рес­публік та їх кримінальними кодексами... В Україні, де порушення демократії доповнюється та загострю­ється перекрученнями в національному питанні, симптоми сталінізму виявляються ще виразніше і брутальніше...».

Запитання.

1. Які причини активізації опозиційного руху ви­значаються в цьому листі?

2. Як ви вважаєте, чи потрібна була людська, гро­мадянська мужність, щоб підписати цей лист?

(Позначити на ватмані причини активізації опо­зиційного руху, визначені самими дисидентами, порів­няти з думками учнів, зробити висновки.)

Учитель. Хто ж вони, ці люди, що не побоялися кинути виклик владі? (Зачитує вірш Яра Славутича «Україна». Учні записують у зошити прізвища диси­дентів, що згадуються в цьому вірші).