Загальні правила таксування рецептів на індивідуально виписані ліки

Таксування рецепта - це визначення вартості індивідуальної лікарської форми з ура­хуванням чинних цін на лікарські субстанції, що входять до її складу, а також упаковки і тарифу за виготовлення (додатки 1-3).

Базові тарифи розраховані на виготовлення двокомпонентного пропису.

При таксуванні рецептів необхідно дотримуватися таких загальних правил:

• таксування здійснюється на лівій стороні рецептурного бланка;

• перед визначенням вартості кожного прописаного в рецепті інгредієнта розрахову­ють його кількість;

• при встановленні ціни індивідуальної лікарської форми враховується вартість прописаних лікарських засобів, вартість розчинника, упаковки (склянки, флакони, коробки тощо), тарифи за виготовлення;

• вартість кожного інгредієнта проставляють зліва навпроти його найменування, ціна упаковки записується окремим рядком, потім тарифи за виготовлення;

• при встановленні вартості інгредієнтів підраховують як цілі, так і десяті частки копійок, округлення допускається тільки у підсумковій ціні;

• на рецепті для пільгового відпуску, крім загальної вартості лікарської форми, вка­зують суму, яку має оплатити хворий;

• вода очищена чи для ін’єкцій вважається окремим компонентом;

• допоміжні матеріали (етикетки, сигнатури тощо) не оцінюються, їх вартість вклю­чена в тарифи.

Тепер розглянемо конкретні випадки таксування індивідуальних рецептів.

Таксування рідин для зовнішнього і внутрішнього застосування, очних крапель, ін’єкційних розчинів

При таксуванні цих лікарських форм необхідно розрахувати кількість сухих речовин і розчинника. Якщо до складу розчину входять порошкоподібні речовини в сумарній кількості 3 % і більше, то необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об’єму для про­писаних інгредієнтів. Потім, оцінюють сухі речовини, розчинник, посуд, розраховують тариф і загальну вартість до і після округлення.

Якщо розчинник у прописі не зазначений, то готують водні розчини. При вказанні концентрації водного розчину у відсотках мають на увазі масооб’ємні відсотки. При зазначенні концентрації розчину 1 : 100, 1 : 200 і т. д. мають на увазі вміст лікарської речовини за масою у відповідному об’ємі розчину.

Оцінка рідких лікарських засобів, виписаних в рецепті у краплях, здійснюється з урахуванням фактичної кількості крапель дан'бго лікарського засобу в 1 мл чи в 1 г, вико­ристовуючи для цього таблицю крапель.

Об’єм рідкої лікарської форми визначають додаванням усіх рідин, що входять до її складу.

Варто пам’ятати, що лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними підпри­ємствами у вигляді рідин (настоянки, сиропи тощо), для виготовлення лікарських форм дозують за об’ємом.

В’язкі рідини (бензилбензоат, вінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні масла і рослинні олії, іхтіол, поліетиленоксид-400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліци-лат, хлороформ, ефір медичний, ефірні олії), а також рідини з великою густиною (пер­гідроль, концентровані кислоти) дозують за масою безпосередньо у склянку (флакон) для відпуску. Якщо необхідно встановити об’єм рідких лікарських форм, до складу яких входять вказані вище рідини, то враховують їх густину.