7. Ревізія цінностей

Ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей, які знахо­дяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також пере­вірка стану їхнього зберігання виконується: не менше одного разу на півріччя; станом на 1 січня; при зміні керівника, головного бух­галтера або завідувача каси; при зміні службових осіб, відповідаль­них за збереження цінностей; валютних цінностей— щомісяця; в усіх інших випадках — за розпорядженням загальних зборів акціо­нерів, Національного банку України тощо.

Ревізія проводиться раптово, з перевіркою всіх цінностей, за станом на одну й ту саму дату і в такій послідовності, яка виключала б можли­вість приховати розкрадання чи недостачу грошей і цінностей. Вона не повинна порушувати звичайного ходу операцій установ банку.

Грошові білети, монети та інші цінності перераховуються повністю; контрольне перераховування здійснюється особисто керівником ревізії.

Після перерахування грошових білетів, монети та інших ціннос­тей, які знаходяться в грошових сховищах, ревізуючі звіряють ви­явлені цінності з даними книг обліку готівки обігової (операційної) каси й інших цінностей, обліку грошей у фондах та наявності іно­земної валюти та платіжних документів у іноземній валюті, щоден­ного балансу, аналітичного обліку і, крім того, перевіряють, чи всі вилучені для ревізії цінності повернуті до грошового сховища.

Суми розписок та інших документів, не проведених через бух­галтерський облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються недостачею в касира. Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані й поверненню не підлягають. Про проведену ревізію цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за збе­реження цінностей. У бухгалтерському обліку операції, пов'язані з ревізією, відображаються проводками (табл. 3).

Таблиця З

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ВІДОБРАЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЇ

Дебет	Кредит	Зміст господарської операції
1001 «Банкноти та монети в касі банку»	680 «Непередбачені доходи»	Оприбуткування надлишків, виявлених у ході ревізії
355 «Дебіторська за­боргованість за роз­рахунками з праців­никами банку»	1001 «Банкноти та монети в касі банку»	Списання недостачі у видаток по касі на особовий рахунок праців­ника (касира), в якого виявлена недостача, до її погашення

64

Мета: напрацювання студентами теоретичних знань з основ здійснення депозитної діяльності ба­нку, засвоєння методики відображення депозитних операцій в обліку комерційних банків

Об'єкт: пасивні операції банку, зокрема депо­зитні операції.

1. Визначення пасивних операцій банку, порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку

Залучені ресурси, що надходять до банку, поділяються на:

• грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточ­них рахунках клієнтів;

• грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними особами;

• одержані міжбанківські кредити;

• зобов'язання банку по сумах нарахованих, але несплачених, заборгованість бюджетові (податки та інші платежі). Заборгова­ність органам соціального страхування і забезпечення (відрахуван­ня до Пенсійного фонду), заборгованість по заробітній платі спрів-робітникам, борг постачальникам послуг та матеріалів тощо.

Усі види ресурсів банку становлять його пасив.

Докладніше розглянемо депозитні операції банків.

Депозити— це грошові кошти, які внесені в банк клієнтами, зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно з укладеною угодою та банківським законодавством.

Депозити, що застосовуються в практиці сучасних банків, відрі­зняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за актив­ними операціями з банками та деяких інших характеристик.

При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги такі ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника.

65

З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання;строкові депозити.

Депозити до запитання, або платіжні депозити, — це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власни­ками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки, або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотків, або за­проваджують за ними низькі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими обліковуються ці депозити.

Строкові депозити, чи депозити на визначений строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депози­ти) і власне строкові депозити. В сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

1. оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

2. для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійсню­ються записи за кожною операцією;

3. вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, що пропонуються населенню, досить різнома­нітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають такі особливості:

1. чітко фіксований строк зберігання;

2. оформляються депозитною угодою;

3) при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.

Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим орга­нам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам.

Бухгалтерський облік депозитних операцій грунтується на зага­льноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; дати операції", окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над фор­мою; оцінювання активів і пасивів.

За Планом рахунків виокремлюються групи рахунків для обліку операцій з депозитами до запитання, коротко- і довгостроковими, гарантійними депозитами та ощадними (депозитними) сертифіка-

66

тами. За економічним змістом і термінами використання коштів депозити поділяються на такі види:

• депозити до запитання;

• депозити на термін.

Депозитами до запитання є також залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на кореспондентських і поточних рахунках, а також кошти бюджету та позабюджетних фондів. Зазначені рахун­ки відкриваються згідно з вимогами Інструкції Національного бан­ку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іно­земній валюті».

Як і за обліком кредитних операцій, депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунка до моменту пога­шення.

Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати відсотків:

• за період;

• на період.

У разі застосування методу «за період», відсотки можуть випла­чуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.

Якщо застосовується метод «на період», то відсотки виплачу­ються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту). За цим методом сума, що перераховується з рахунка контрагента банку або вноситься готівкою до його каси, дорівнює сумі номіналу депозиту за вирахуванням відсотків, спла­чених на період. За цими умовами окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом відсотки (табл. 4).

Таблиця 4