4. Облік застави

Цінні папери та інші активи, які є предметом застави, мають об­ліковуватися за ринковою вартістю з урахуванням дисконту, який відображає зміну ринкової вартості активу, а також можливі резер-

102

ви на втрати від примусового продажу цих цінностей. Як правило, дисконт дорівнює 20—50 % від ринкової вартості активу. Ринкова вартість застави переглядається на час оцінювання розміру необ­хідного резерву під основну кредитну операцію. При визначенні ринкової вартості застави беруться до уваги фактичний та перспек­тивний стан кон'юнктури ринку, довідкові дані про рівень цін, зок­рема:

• отримані в письмовій формі дані про ціни на аналогічну про­дукцію від підприємства-виробника;

• довідки про рівень цін торговельних організацій та постача­льників;

• відомості про ціни, що надруковані в засобах масової інфор­мації та спеціальній літературі;

• експертні оцінки про ринкову вартість об'єктів основних за­собів консультаційних та інших спеціалізованих організацій.

Власні активи, що надані банком під заставу і які лишаються його власністю, обліковуються за балансом, але за окремими раху­нками. Одночасно зобов'язання банку за переданими в заставу ак­тивами обліковуються за позабалансом:

Д-т 9510 Надана застава

К-т 9900 Контррахунок групи 990.

Якщо банк передає в заставу грошові кошти, вони обліковують­ся за рахунками гарантійних депозитів, які в класі 1 Плану рахунків виділені на синтетичному рівні — рахунок 1511 «Гарантійні депо­зити в інших банках».

Активи, отримані в заставу, обліковуються за позабалансом, крім грошових депозитів.

Якщо банк отримує в заставу грошові кошти, вони облікову­ються за рахунками гарантійних депозитів, які в класі 1 Плану ра­хунків виділені на синтетичному рівні — рахунок 1611 «Гарантійні депозити інших банків».

Банк здійснює оцінку ринкової вартості отриманого забезпе­чення з урахуванням дисконту, але його балансова вартість (у тому числі отриманих) не повинна бути вища за вартість основної опе­рації (включаючи відсотки), яку це забезпечення страхує.

Положенням «Про порядок формування і використання резе­рву для відшкодування можливих втрат за кредитними операці­ями комерційних банків» (затверджено постановою Правління НБУ від 27.03.1998 р. за № 122) та доповненнями до нього (по­станова Правління НБУ від 16.12.1998 р. за №520) визначено порядок створення загальних та спеціальних резервів і погашен­ня безнадійної кредитної заборгованості за рахунок коштів цих резервів.

103

Облік збільшення та зменшення суми резервів проводиться за такими рахунками:

7701. Відрахування резервів під заборгованість інших банків

7701. Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клі­єнтам

Комерційні банки створюють резерви для відшкодування мож­ливих втрат за основним боргом (без відсотків та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах за винятком бюджетних кредитів, а також кредитів між установами в системі одного комерційного банку.

Щоб оцінити фінансовий стан позичальника — юридичної особи, комерційний банк має враховувати такі економічні показ­ники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рента­бельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебітор­сько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані суб'єктивні фактори: ефективність управ­ління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклі­чних та структурних змін в економіці та галузі, погашення креди­тної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і відсотки за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості під­тримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г — фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів;

клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основ­ним боргом та відсотки за ним є:

• добрим, якщо заборгованість за кредитом і відсотками спла­чується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше ніж 90 днів;

• слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотками становлять не більше ніж 90 днів чи заборгованість за

104

кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

— недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотками становить понад 90 днів чи заборгованість за пролон­гованим кредитом перевищує 90 днів і відсотки не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кож­ним позичальником окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

У розрахунок розміру резерву вартість заставного майна (май­нових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається в розмірі не більше ніж 50 % вартості, визначеної до­говором застави. Враховуючи кон'юнктуру ринку, комерційний банк зобов'язаний один раз на рік, а в разі пролонгації кредитного договору — під час кожної пролонгації переглядати вартість заста­вного майна, визначеної договором застави.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами (табл. 14).

Таблиця 14