3.2. Психологічні аспекти одночасного допиту двох та більше раніше допитаних осіб.

Допит двох та більше раніше допитаних осіб (ДДБО), безсумнiвно, є не просто слідчою дією, за допомогою якої можна одержати важливу інформацію, але й потужним засобом психологiчного впливу. Її сила зумовлена, з одного боку, тим, що учасникам необхiдно свiдчити один про одного за умови безпосереднього контакту, а це створює досить сильну емоцiйну напруженiсть, з іншого – що такі свідчення мають суперечливий характер, отже, викривають неправдивість однієї з сторін. Тому ДДБО визначається як гостроконфлiктна слiдча дія.

Існує два рiзновиди ДДБО: з iнiцiативи слiдчого та на вимогу підозрюваного. В останньому випадку прийняттю рiшення про його проведення повинно передувати ретельне вивчення мотивації зазначеної особи. Так, якщо п-й вимагає проведення ДДБО для спростування неправдивих показань свiдка або потерпiлого (обмова), то її проведення доцільне; проте, якщо iснує небезпека, що пiд час ДДБО п-й спробує вплинути на iншого учасника з метою змiни свiдчень або здiйснити неконтрольований обмiн iнформацiєю з спiвучасником, проведення очної ставки уявляється справою проблемною та ризикованою.

Процесуально ДДБО органiзується як перемiнний допит у присутностi кожного ранiше допитуваного про обставини, щодо яких вони спочатку давали суперечливi свiдчення. Iнакше кажучи, кожна ДДБО має досягати подвiйної мети: 1) допомогти одному або кiльком учасникам пригадати забутi або неправильно iнтерпретованi факти; 2) здiйснити психологiчний вплив на одного або обох учасникiв.

Однiєю з основних характеристик ДДБО є єднiсть: а) предмета – обидвi особи допитуються щодо одних i тих же обставин; б) об’єкта – суперечливих свiдчень (їх порiвняння, опис, спостереження); в) мiсця – допитуванi знаходяться в однакових умовах, що дозволяє водночас сприймати запитання слiдчого i ставити їх один одному, включаючи, окрiм мовних висловлювань, також мiмiчнi та пантомiмiчнi прояви; г) документування – свiдчення допитуваних фiксуються в одному протоколi.

Учасники ДДБО ставляться один до одного не тiльки як процесуальні особи: вони раніше перебували у певних у стосунках, а їх теперішні контакти взаємонакладаються, нашаровуються. Кожна наступна слідча дія завжди проводиться на вже існуючому емоцiйному тлi попереднiх, що може бути як позитивним, так і негативним, відповідно впливаючи на психологiчну атмосферу очної ставки. Крiм того, взаємнi дiї учасникiв потенцiйно або реально несуть у собi небезпеку для їх морального, психологiчного чи фiзичного стану.

Другою характеристикою, що визначає процес проведення очної ставки, є, як правило, недостатнiсть i, що бiльш важливо, – суперечливість вихiдних даних. Слiдчий у процесi ДДБО повинен вирiшувати завдання, елементи яких не пiддаються повному й точному врахуванню; він може несподівано зустрітися з багатьма обставинами, про якi ранiше мав лише приблизне уявлення. Найбiльше ускладнює проведення ДДБО недостатнiсть вiдомостей про плани та задуми допитуваних, мотиви їх поведiнки.

Взаємодiя – це максимально загальна характеристика спiлкування учасникiв ДДБО, що виявляється у формi взаємних впливiв. Учасники очної ставки мають прийняти рiшення щодо тактики своєї поведiнки, яке залежить вiд якiсних та кiлькiсних параметрів наявної iнформацiї, усвідомлення ними цiлей та задач, вiд опрацьованої до початку проведення слiдчої дiї програми поведiнки, вiд оцiнки ситуацiї, що склалася пiд час проведення ДДБО.

Слiдчий, у свою чергу, зазнає вiд її учасників iнформацiйно-психологiчного впливу, за допомогою якого здiйснюються спроби керувати його поведiнкою у бажаному напрямi. Складнiсть поведiнки самого слiдчого полягає в тому, що тактика та межі його впливу регламентуються процесуально. Здiйснюючи психологiчний вплив на учасникiв ДДБО, він орiєнтований на трансформацiю (перебудову) негативної кооперацiї (конфлiкту) учасникiв у позитивну (спiвробiтництво). При цьому вiн може використовувати рiзнi засоби впливу: переконання – послідовний та аргументований вплив, причому не тiльки iнформацiйний, але й формально-органiзацiйний, iнакше кажучи, вплив самою процедурою слiдчої дiї; навiювання – емоцiйно-пiдсвiдомий вплив за допомогою мiмiки, жестiв, мовного супроводження тощо.

Гострота i напруженiсть ДДБО зумовлена не тiльки конфлiктними стосунками, існуючими у зв’язку з суперечливими свідченнями, але й актуалiзацією відносин, що раніш існували: дорослий – пiдлiток, начальник – пiдлеглий, чоловiк – дружина, в тому числі їх родинними, міжнаціональними, релігійними протирiччями тощо.

Iншими словами, проведення ДДБО для слiдчого завжди пов’язане зі значним тактичним ризиком. Слiдчий має на нього право, проте ризик – це не необачна поведінка зi сподiванням на щасливий результат, а тактично грамотнi у конкретнiй ситуацiї вчинки, побудованi на точному розрахунку. У багатьох випадках ступiнь ризику може бути знижений завдяки проведенню забезпечуючих слiдчих дiй та оперативно-розшукових заходiв. Конкретний тактичний ризик ДДБО розраховується як добуток можливої шкоди розслiдуванню на можливiсть того, що ця шкода виникне. Саме цю обставину слід враховувати при призначеннi ДДБО.

ДДБО висуває пiдвищенi вимоги до iнтелектуальної активностi слiдчого, особливо до такого її рiзновиду, як рефлексивне мислення. Рефлексивне мислення – це здатнiсть однiєї людини вiдображати у своїй свiдомостi міркування iншої, розумiти, про що вона думає. Але не можна забувати, що рефлексують також iншi учасники очної ставки. У зв’язку з цим очна ставка може характеризуватися як рефлексивна взаємодiя, вiдображення одного судження в iншому, взаємне вiдображення задумiв, рiшень, планiв.

Взаємний вплив учасникiв очної ставки диференцiюється за об’єктами, на якi вiн спрямований: свiдомiсть людини, система мотивiв її поведiнки, емоцiйна сфера, установки, цiлi, воля тощо. Наприклад: 1) якщо свiдок під час ДДБО зi підозрюваним, спростовуючи його алiбi, докладно розповiдає про свої спостереження за ним, про його дiї, мiмiку, як той був одягнений, вiн тим самим впливає на свiдомiсть; 2) коли п-й дає суперечливi свiдчення, не бажаючи посилатись (для обгрунтування алiбi) на близьку йому особу, свiдчення цiєї особи нейтралізують мотив обраної звинуваченим лiнiї поведiнки; 3) оскільки свiдчення учасникiв ДДБО спричиняють виявлення емоцiйних станiв (гнiву, радостi, злостi тощо), то останні можуть викликати змiну свiдчень; 4) якщо звинувачений керується помилковою установкою на солiдарнiсть iз членами злочинної групи, то свiдчення спiвучасника, який уже повiдомив деталi злочину, руйнує цю установку. Слiдчий зобов’язаний не просто фіксувати, але й контролювати та спрямовувати цей вплив.

Ефективність ДДБО як цілісної слідчої дії залежить вiд певних чинникiв, до яких належать:

1) підготовленість її проведення.

По-перше, пiдготовленiсть ДДБО визначається попереднiм впливом на її учасникiв: сумлiнному учаснику гарантується пiдтримка та безпека; звинувачений або особа, яка дає неправдивi свiдчення, попереджаються про неприпустимість протизаконних спроб впливу на iнших учасникiв. По-друге, мають бути врахованi мiсце, час i тактика проведення ДДБО. По-третє, готуються засоби фото-, кiно-, вiдеозйомки та звукозапису. I, нарештi, має бути здiйснене попереднє планування очної ставки: коло питань для обговорення, розрахунок часу, форми контролю за поведiнкою та запобiгання протиправним дiям учасникiв ДДБО;

2) раптовiсть проведення.

Як правило, ДДБО для підозрюваного або особи, яка дає неправдивi свідчення, має бути несподiваною. Ефект раптовостi та емоцiйної напруженостi позбавить їх можливостi ретельно обмiркувати лiнiю своєї поведiнки, зосередитися та обрати результативнi засоби впливу на сумлiнних учасникiв. ДДБО буде найбiльш ефективним, якщо раптовою буде сама поява iншого (або iнших) учасникiв;

3) несподіваність iнформацiї, що повiдомляється.

Цей чинник за своїм впливом дуже близький до попереднього, однак характеризує змiстовний аспект iнформацiї, що повiдомляється слiдчим або сумлiнним учасником ДДБО;

4) упевненість викладення фактiв та сила морально-психологічного впливу особи, яка їх повідомляє.

При пiдготовцi ДДБО слiдчий повинен пересвiдчитися у тому, що сумлiнний учасник перебуває у такому психологiчному станi, який дозволить йому викласти важливу iнформацiю впевнено, логiчно та переконливо i не потрапити пiд можливий вплив iншого учасника, а його моральна позицiя сповнена високої громадянськостi;

5) врахування сутності стосункiв, що існували мiж учасниками ДДБО раніше.

Ефективнiсть проведення ДДБО зменшується, коли добросовісний її учасник ранiше перебував або перебуває досі в залежностi вiд іншої сторони. Така роду залежнiсть може бути як прямою (службова, суспільна, родинна та ін.), так і опосередкованою (конфлiктуючі нацiї, конфлiктуючi конфесiї), тому призначенню ДДБО мають передувати ретельний аналiз усiх умов, прогнозування ситуацiй, що можуть виникнути, та висновок щодо її необхiдностi;

6) вольовi якостi та психологiчна активнiсть слiдчого.

Слiдчий не є пасивним учасником ДДБО, простим реєстратором того, що відбувається. Вiн повинен проводити цю слiдчу дiю згiдно з планом, вносити вiдповiднi корективи, контролювати поведiнку учасникiв, не допускати самому i припиняти будь-якi спроби впливу учасникiв один на одного. Важливо, щоб слiдчий створював необхідний психологiчний фон або пiдтримував емоцiйнi стани, сприятливi для усвiдомленого, цiлеспрямованого контролю за спiлкуванням, не дозволяв погроз фiзичного або психологiчного насильства.

Отже, інформаційно-комунікативні слiдчi дiї є важливим iнструментом досягнення iстини у справi. Як свiдчить практика, ретельно пiдготовлена, всебiчно обгрунтована, професiйно організована інформаційно-комунікативна слiдча дiя за деякими складами злочину може бути значно ефективнiшою, анiж слiдчi дiї, у яких оперують фактологiчною, предметною iнформацiєю.