Методичні рекомендації

Відповідаючи на перше питання, студенти повинні відзначити той факт, що українські есіри, організаційне становлення яких відбулось щойно, у 1917 році, виступали із найбільш радикальною програмою соціальних перетворень. Орієнтація УПСР на селянство, важливе місце аграрного питання в її програмі (гасло «Землю — селянам без викупу!») зумовлювали популярність партії в українському селі та її домінування над селянськими організаціями, насамперед на&Української^елянською спілкою. Оскільки X селянство становило найбільш чисельну групу населення Наддніпрянщини, то цілком зрозуміло, що у виборчих кампаніях 1917 року УПСР отримувала перемогу зі значним відривом (єдиним винятком стали вибори до міських дум, на яких есери поступились російським соціалістичним партіям). Радикалізм есерівської програми зумовлював популярність її серед молоді, внаслідок чого практично все керівництво партії складалось із осіб віком 30- 35 років, без належного життєвого досвіду й без практики роботи в органах влади.

У другому питанні слід наголосити на значенні УСДРП як найстарішої наддніпрянської партії, що мала в своєму розпорядженні значну інфраструктуру та досвідчені, високопрофесійні кадри. Саме українські есдеки переважали у першому складі Генерального Секретаріату, користувались підтримкою серед інтелігенції та українського робітництва.

При відповіді на третє питання необхідно відзначити, що ейфорія після повалення самодержавства, масове захоплення соціалістичною ідеологією зумовили низький рівень популярності поміркованих і консервативних партій. Наддніпрянським лібералам, що створили на основі

Товариства українських поступовців Українську партію соціалістів- федералістів, навіть довелось акцентувати на соціалістичній фразеології у назві своєї політичної сили. Програма УПСФ передбачала ліберальний політичний курс, що робило партій малопривабливою серед селянства і робітництва.

Починаючи відповідати на четверте питання, студенти повинні зазначити, що впродовж 1917 року; в губерніях Наддніпрянщини продовжували активну діяльність загальноросійські політичні сили - Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовицьке/ і меншовицької'фракції), Цартія соціалістів-революціонерів, Партія народної свободи (кадети), а також різноманітні організації анархістів. Найбільшою популярністю вони користувались серед робітництва великих міст, переважно російського чи русифікованого за своїм складом. Частина із них увійшли до Центральної Ради, в якій утворились фракції російських есерів, більшовиків і меншовиків. Ключовими _ політичними вимогами загальноросійських партій була відмова українських політичних сил від гасла автономії.

У п’ятому питанні слід насамперед відмітити, що на початку XX ст. євреї становили другу за чисельністю етнічну групу Наддніпрянської України. Антисемітський курс царської влади зумовив швидку політизацію єврейського національного руху, його радикальний соціалістичний характер. На відміну від більшості інших партій Російської імперії, єврейські політичні сили розрізнялись насамперед за своїм відношенням до питання створення єврейської держави та, відповідно, до еміграції в Ерец-Есраель (Палестину). Наприкінці XIX ст. з ініціативи австрійського журналіста Теодора Герцля було започатковано сіоністський рух, що ставив за мету створення Держави Ізраїль, водночас остаточно сформувалось політичне крило, що закликало до подальшої інтеграції євреїв у суспільство країн проживання. На території Наддніпрянщини активно діяли сіоністські Єврейська соціал-демократична робітнича партія «Поалей-Ціон» («Робітники Сіону»), Сіоністсько- соціалістична робітнича партія, Соціалістична єврейська робітнича партія (СЄРП) та несіоністська організація - Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії (Бунд).

Семінар 2

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ

1. Політична опозиція гетьманському режиму. Український Національний Союз.

2. Селянський повстанський рух. уь

3. Робітництво і гетьманська влада. Страйковий рух. Ч

4. Російський чинник в політичному житті доби Гетьманату: білогвардійці, політемігранти, «українські ольстерці». ^ ^