Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти України / Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., та ін. ― К.: Видавництво, 2012.‑ 26 с.

2. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови : [підручник] / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш ; за ред. А. М. Богуш. – К. : Вища шк., 2007. – 542 с. ‑ С.191-221; С.78-90; 191-221.

3. Гавриш Н. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання / Наталія Гавриш // Дошкільне виховання. – 2003. – № 7. – С. 12–14.

4. Гончаренко А. М. Яким бути мовленнєвому заняттю? / Алла Гончаренко // Дошкільне виховання. – 2006. – № 9. – С. 19–21.

5. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія : [навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / упорядник А. М. Богуш]. К. : Видавничий Дім “Слово”, 2005. Ч. 1. – 2005 ; Ч. 2. – 2005. – 720 с. .- С.47-56.

6. Крутій К. Сучасне заняття в дошкільному навчальному закладі: традиції чи інновації : [монографія ] / Катерина Крутій. – 2009. – 176 с .

7. Сучасне заняття в дошкільному закладі : [навч.-метод. посібник / за ред.. Н. В. Гавриш ; авт. кол. : Н. В. Гавриш, О. О. Ліннік, Н. В. Губанова]. – Луганськ : Альма-матер, 2007. – 496 с.

Змістовий модуль 2. Основні напрямки розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку ( 4 / 2 год).

Тема. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей( 4 / 2 год).

Мета: з'ясувати стан вимови звуків дітей відповідно до віку; виявити недоліки звуковимови та їх причини.

Завдання: Обстежити звуковимову дітей (5-10 осіб), визначити її особливості. Результати занести до таблиці 31 (застосовуючи умовні позначення).

Картка обстеження звуковимови

Таблиця 1

Прізвище, ім'я дитини	Вік дитини	Дата обстеження	Звуки				Примітка
			Свистячі з, с, ц		Шиплячі ж, ч, ш, щ	Сонорні л, р

Умовні позначення:

"+" - звук вимовляється правильно в усіх положеннях,

"СП" - звук спотворюється,

"-" - звук відсутній,

при заміні одного звука на інший пишеться замінник того звука, який обстежується: с-ш, з-с, ч-щ;

«Н» -нестійка вимова звуків..

У примітці записуються особливості голосу, мовлення:: тихе, голосне, швидке, крикливе тощо. Окремо зазначаються особливості мовленнєвого апарату дитини, наявність відхилення фонематичного слуху, поведінка дитини під час мовлення.

Завдання:

1.Підібрати методику для обстеження звуковимови у дітей.

2.Обстежити звуковимову у дітей і визначити її особливості.

3.Виявити помилки у звуковикові дітей.

4.Виокремити форми, методи і прийоми роботи з дітьми, що сприяють формуванню правильної звуковимови.

5.Підготувати систему мовленнєвих вправ, завдань, ігор. Виготовити до них дидактичний матеріал.

6.Підібрати дидактичний матеріал, який сприяє розвитку:

• м'язів мовленнєвого апарату;

• мовного дихання;

• фонематичного слуху;

• інтонаційної виразності мовлення.

Зробити загальні висновки, дати кількісний та якісний аналіз стану звуковимови у дітей.

Методичні рекомендації до виконання завдань:

Детальне обстеження мовлення дітей триває протягом місяця. Прийоми й методи обстеження слід добирати обережно, а звуковимову перевіряти так, щоб діти не помічали цього, оскільки можуть соромитися, не виявляти бажання розмовляти.

Рекомендується використовувати здебільшого ігрові прийоми: велика красива лялька або ведмедик (лисичка, заєць тощо) може запитувати у дитини: «Що це?», «Яке воно?», «Як називається». Можна використати знайомі предмети. Іграшки, картинки, одяг самої дитини, у словах-назвах яких є важкі для вимови звуки, що стоять на початку, в середині та в кінці слова ( шило, Саша, душ), а також розмову з дитиною на близькі, знайомі теми: « Хто в тебе є вдома?», «З ким ти прийшла в дошкільний заклад?», «Які іграшки ти любиш?». З маленькими дітьми можна погратися, знайти контакт, тему для розмови, прихилити їх до себе. Старшим дітям слід запропонувати прочитати знайомий віршик, розповісти казку» (Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник/ За ред.. А.М.Богуш.-К.-К.: Вища шк.., 2007.-542 с.-С.280).

Дидактичний матеріал повинен відповідати наступним вимогам:

• правильний добір відповідно до помилок, що трапляються в дитячому мовленні;

• можливість дітей зіставити правильні і неправильні форми;

• доступність навчального матеріалу,.зв′язок з реальним життям.

• розвиваючий характер змісту дидактичних матеріалів

• враховування вікових інтересів і можливостей дітей.

• яскраве оформлення;

• відповідність санітарно – гігієнічним нормам.