Апоневроз та перегородка язика. М'язове тіло язика. Особливості інервації та кровопостачання.

В основі язика лежать м'язи, які утворюють його тіло. М'язи розташовуються в трьох взаємоперпендикулярннх напрямках: вертикально, поздовжньо і попереч­но. Вони поділені на праву і ліву половини за допомогою щільної сполучно­тканинної перегородки. Між окремими м'язовими волокнами і пучками міститься пухка волокниста сполучна тканина, в якій багато адипоцитів і кінцевих відділів слинних залоз язика. На межі між м'язовим тілом і власною пластинкою слизової оболонки верхньої поверхні язика є добре розвинена сполучнотканинна пластинка, яка складається з пучків колагенових і еластичних волокон. Вона утворює сітчастий шар, який можна назвати апоневрозом язика. Останній найбільш виражений у ділянці жолобуватих сосочків. На верхівці і по краях язика його товщина змен­шується. Посмуговані м'язові волокна проходять через отвори в сітчастому шарі і прикріплюються до маленьких сухожилків. Ці сухожилки утворені пучками колагенових волокон, які лежать у власній пластинці слизової оболонки.

Язик кровопостачається язиковою артерією (з системи зовнішньої сонної артерії). Розгалуження язикової артерії утворюють густу сітку в м'язах язика. В сітчастому шарі (апоневрозі) судини розташовуються горизонтально, їх гілки вертикально направляються до сосочків слизової оболонки. У сосочках формуєть­ся капілярна сітка і до кожного вторинного сосочка входить одна капілярна петля. Кров від поверхневих шарів відпливає у венозне сплетення, яке розмішується у власній пластинці слизової оболонки.

Лімфатичне русло язика утворене дрібними судинами у вигляді сітки у власній пластинці слизової оболонки. У підслизовій основі розміщується сітка з більш крупних лімфатичних судин.

М'язи язика інервуються під'язиковим нервом (XII пара). Чутлива інервація передніх двох третин слизової оболонки забезпечується гілками трійчастого нерва (V пара), а задньої третини - язикоглоткового нерва (IX пара). Смакова інервація передніх двох третин здійснюється від барабанної струни (гілка VII пари), задньої третини - від язикоглоткового нерва (IX пара).

Мигдалики. Будова та розвиток. Ямки та крипти мигдаликів.

На межі ротової порожнини і глотки в слизовій оболонці розташовуються великі скупчення лімфоїдної тканини, найбільші з яких називаються мигдалика­ми. У сукупності вони утворюють лімфо-епітеліальне глоткове кільце, яке оточує вхід у дихальні і травні шляхи. За місцем локалізації розрізняють піднебінні, трубні (парні), глотковий, язиковий, і в шлуночку гортані — гортанний мигдалики.

В основі мигдалика лежать складки слизової оболонки, у власній пластинці якої розміщуються численні лімфатичні вузлики (рис.24). Від поверхні мигдалика вглиб заходять і 0-20 крипт, які розгалужуються й утворюють вторинні крипти. Слизова оболонка ротової порожнини над мигдаликом покрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. У криптах епітелій місцями інфільтрований лімфо­цитами і зернистими лейкоцитами. Лейкоцити виходять на поверхню епітелію і пересуваються назустріч бактеріям, які з їжею і повітрям проникають у ротову порожнину. Мікроби активно фагоцитуються лейкоцитами, при цьому частина останніх гине.

Власна пластинка слизової оболонки утворює сосочки, які заглиблюються в епітелій. Цей шар утворений пухкою волокнистою неоформленою сполучною тканиною з численними лімфатичними вузликами. Останні відокремлені один від одного прошарками сполучної тканини. М'язова пластинка слизової оболонки не виражена.

Підслизова основа розташовується під лімфатичними вузликами і утворює навколо мигдалика капсулу У ній зосереджуються основні кровоносні і лімфатичні судини та нерви.

Піднебінні мигдалики закладаються на дев'ятому тижні, глотковий - на четвертому місяці, язиковий - на п'ятому місяці ембріогенезу. Закладка виглядає як заглиблення в епітелії, під яким лежать клітини мезенхіми і кровоносні судини. На 11-12 тижнях у піднебінному мигдалику формується тонзілярний синус. Він заселяється лімфоцитами. На 14 тижні серед лімфоцитів переважають Т-лімфоцити. На 17-18 тижні з'являються перші лімфатичні вузлики. Мигдалики досягають максимального розвитку в дитинстві. Початок інволюції (зворотнього розвитку) мигдаликів співпадає з періодом статевого дозрівання.