Література

Джерельна база: 1, 2, 3, 4, 8, 11, 14, 15, 16, 24, 28, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 44, 46, 49, 50, 53-57, 64, 67, 69, 84.

Підручники та посібники:

– 14, 8, 24, 32

– 23, 29, 1, 3, 6, 7, 9, 11, 13, 16, 18, 19-21, 25-28, 31, 33, 36

Статті з фахових журналів.

ІІ. Скласти словник філософських понять:

Апейрон, атом, антична філософія, цивілізація, буття, свідомість, космос, космогонія, космоцинтризм, субстанція, онтологія, онтологізм, атрибут, концепція, діалектика, логос, необхідність, протилежність (боротьба протилежностей), гіпотеза, категорія, мислення, чуттєве споглядання, істина, апорія, чуттєве пізнання, логічне пізнання, душа, суб’єктивізм, релятивізм, добро, зло, монади, монадологія, атрибут, модус, метафізика, сенсуалізм, механіцизм, індукція, індуктивний метод, дедукція, дедуктивний метод, протестантизм, гуманізм, антропоцентризм, антропологізм, свобода, свобода волі, сваволя, відродження (ренесанс), секуляризація, креаціоналізм, монотеїзм, агностицизм, апріоризм, феномен, ноумен, категоричний імператив, максима.

ІІІ. Скласти перелік видатних імен у філософії:

(Ім’я філософа, період історії, до якого належить філософ, етнічна, національна чи державна належність філософа, його вклад у філософію, його основні твори)

Гаутам Шакьямуні – Будда, Махавіра, Макхалі Госал, Конфуцій, Лао-цзи, Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Піфагор, Геракліт, Емпедокл, Анаксагор, Парменід, Зенон Елейській, Протагор, Горгій, Сократ, Демокріт, Платон, Арістотель, Епікур, Оріген, Платон, Августин, Боецій, Еріугена, Росцелін, Ансельм Кентерберійський, Альберт Великий, Фома Аквінський, Авіценна, Аверроес, Маймонід, Д. Скот, У. Оккам, Марсіліо Фічіно, П’єтро Помпонадді, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарк, Леонардо да Вінчі, Мірандола, Рафаель, Томас Мор, Томазо Компонелла, Еразм Роттердамський, М. Лютер, Ж.  Кальвін, Н. Кузанський, Дж. Бруно, Томазо Кампанелло, Н. Коперник, М. Макіовеллі, Ф. Бекон, Р. Декарт, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, Г. Лейбніц, Ф. Вольтер, Ж. – Ж. Руссо, Ж. Ламетрі, Г. Гульбах, К. Гельвецій, І. Гердер, І. Кант, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г.Гегель, Л. Фейербарг.

ІV. Дати характеристику філософським школам чи напрямкам.

(Назва філософської школи чи напрямку, час їх існування, якщо існують донині, то час їх заснування, назва держави, міста, де починалася їхня історія, представник школи чи напрямку, філософські проблеми, ідеї, які були в центрі уваги)

Веданта, санкх’я, йога, ньяя, вайшешика, мінанса, чарвака (локоята), джайнізм, буддизм, конфуціанство, даосизм, моїзм, легізм, міленька, ефеська, елейська, піфагорійський союз, софісти, кініки, кіренаїки, мегарики, атомісти, перипатетики, епікурейська, стоїцизм, неоплатонізм, патристика, схоластика, номіналізм, реалізм, томізм, Раннє (італійське) Відродження, Пізнє (північне) відродження, емпіризм, раціоналізм, картезіанство, гілозоізм.

До теми № 3. Тенденції розвитку сучасної філософії Методичні поради

Під сучасною філософією розуміють сукупність філософських вчень, що виникли в другій четверті ХІХ – ХХ ст. ст. і Основні ідеї які розробляються зараз. Головна задача ознайомитися з багатоманітними підходами у сучасній філософії до проблеми «людина - світ».

Завдяки представникам німецької класичної філософії філософія набула системного, неначе б завершеного характеру. Характерною ознакою цієї філософії була збережена віра в розум, в те що раціональне пізнання, наука, є тією силою, яка дасть змогу вирішити всі проблеми людства.

Чому ж з 30 – 40-х р.р. ХІХ ст. починають виникати різноманітні філософські вчення? Причинами цього процесу є такі:

1. Незважаючи на динамічні економічні, соціально-політичні, науково-технічні перетворення кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., невдоволеність життям широких мас наростала, що вело до революційних потрясінь в суспільствах в ХІХ – ХХ ст.

2. У ХХ ст. розвивались непримиримі суперечності між різними політичними режимами, що привело до двох світових війн і поставило людство перед загрозою ядерної катастрофи.

3. У ХХ столітті і людство зіткнулося з глобальними проблемами (економічними, техногенними, торгівлею наркотиками, зброєю, людьми і їх органами тощо).

Усе це та інше не могло не позначитися на характері тих питань і проблем, які формулюють і розв’язують філософи сучасності.

1. Однією з перших спроб змінити ситуацію, тобто не тільки пізнавати світ, суспільство і людину, а й перевести теоретичні проблеми в площину практичних дій – було марксистське вчення, марксизм – філософська, економічна і соціально-політична доктрина, що за останні більш як півтора століття, так чи інакше впливала і впливає на долю людства. Творцями доктрини були К. Маркс (1818 – 1883) і Ф. Енгельс (1820-1895 ).

1.1. Далі слід з’ясувати соціально-економічні, політичні і духовні причини, що викликали необхідність в марксистській філософії.

1.2. Окремо слід визначити наукові відкриття кінця ХVІІІ – ХІХ століть, які теж сприяли виникненню марксизму (закон збереження і перетворення енергії; відкриття клітини, як основи структури всього живого в природі, створення теорії еволюційного розвитку, в т.ч. і людини як найвищого прояву природи).

1.3. Уважно вивчити теоретико-пізнавальні джерела марксизму якими були: для філософії – німецька класична філософія; для політекономії – англійська політична економія; для наукового комунізму – французький утопічний соціалізм.

1.4. При розгляді принципів і характерних рис марксистської філософії, його сутності звернути увагу на наступні аспекти – вчення про буття; діалектику як вчення про розвиток; на вчення про базис і надбудову, як основу суспільного розвитку; на вчення про людину, як суспільний феномен; вчення про соціально-економічні формації, а відповідно про діалектичний розвиток суспільств від первіснообщинного, рабовласницького, феодального – до буржуазного (капіталістичного) і комуністичного; виокремлення світу соціального на фоні світу фізичного (неорганічного) і природного (органічного); теорію відчуження праці; атеїзм.

1.5. Зважаючи на те, що марксистська філософія і сьогодні є однією базовою в пізнанні буття, діалектики, людини і її свідомості, гносеології, соціальної філософії тощо, потрібно ознайомитися з його неоінтерпретаціями.

2. Класичні філософські побудови, а завершенням яких багато філософів вважають марксистку філософію, все ж таки не задовольняють в деяких частинах або фрагментах, або і в цілому певних філософів.

На противагу раціоналістичній філософії (і німецькій класичній і марксистській) виникають філософії ірраціонально-гуманістичного напрямку: «Філософія життя» (Філософія «волі до влади» Ф. Ніцше; академічна школа філософії В. Дільтея, Г. Зіммеля, О. Шпенглерга; школа творчої еволюції А. Бергсона); екзистенціалізм, філософія постмодернізму тощо.

2.1. Слід звернути увагу на такий філософський напрямок як позитивізм започаткований О. Кантом в середині ХІХ століття, який пройшов три етапи в своєму розвитку, сьогодні постає однією з галузей філософії – філософією науки.

2.2. Сутність інших філософських напрямків «Філософія волі А. Шопенгауера»; «Філософія життя» В. Дільтея, А. Бергсона; екзистенціалізм М. Хайдегера, Ж.-П. Сартра, А. Кашю; феноменологія Е. Гуссерля, Л. Ландгоебе, Е. Фінк; герменевтика Х.Г. Гадамера; Фрейдизм (психоаналіз) З. Фрейда, неофрейдизм К. Харні, Е. Фромма, постмодернізм Ж. Дельоза, М. Фуко, Ж. Бодрійяра розглянути, в так званому, енциклопедичному варіанті: зміст вчення, його видатні представники, значення для теорії і практики.

2.3. Сучасна релігійна філософія представлена неотомізмом – офіційним філософським вченням католицької церкви, тейярдизмом, персоналізмом. Ці течії теж розглянути в енциклопедичному варіанті.