Методи навчання

Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності: словесні, наочні, практичні, індуктивні, дедуктивні, репродуктивні, проблемно-пошукові, робота з книгою, комп’ютером.

Форми контролю

Усне опитування, модульна контрольна робота, підготовка реферату, екзамен.

Розподіл балів, які отримують студенти

	Змістовний модуль 1				Змістовний модуль 2									Реферат		Підсум-ковий контроль	Загаль-на сума балів
Кількість	27				39									7		50	100
Змістові модулі (ЗМ)	ЗМ 1-1	ЗМ 1-2	ЗМ 1-4	Мод. к/р 1	ЗМ 2-5	ЗМ 2-6		ЗМ 2-7	ЗМ 2-8	ЗМ 2-9	ЗМ 2-10	Мод. к/р 2				Екзамен
Кількість балів за змістовним модулем	3	3	3	8	3	3		3	3	3	3	8		7			50
У тому числі за видами робіт:
Семінари	3	3	3	-	3	3	3		3	3	3	-					27
Творчі роботи													7				7
Контрольні роботи				8								8					16

Шкала оцінювання знань (національна та ects)

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	зараховано
82 – 89	В	добре
74 – 81	С
64-73	D	задовільно
60 – 63	Е
35 – 59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0 – 34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

РОЗДІЛ ІІІ

ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

До теми № 1. Сутність філософії та її призначення

Методичні поради

Вивчення філософії має на меті допомогти перетворити погляди людини, що стихійно склалися, у ретельно продумане, обґрунтоване світорозуміння. Представників різних професій філософія може цікавити, як мінімум, з двох кутів зору. Вона потрібна для кращої орієнтації в обраній спеціальності, а головне – необхідна для розуміння життя у всій його повноті і складності.

1. Крім професійних навичок, знань, ерудиції, що дуже потрібні для вирішення конкретних задач, кожній людині потрібне і щось більше. Необхідні широкий світогляд, вміння бачити тенденції й перспективи навколишнього соціального, біологічного і фізичного світу; слід розуміти сенс і цілі наших дій, нашого життя.

Такі уявлення про світ і про місце в ньому людини, якщо їх вдається сформувати, називають світоглядом.

Тому вивчення теми починається з розгляду поняття «світогляд». Зумовлено це ще й тим, що світогляд є не просто однорідним, однобічним чи специфічним людським явищем, яке могла б досліджувати та чи інша наука чи науки. Світогляд є цілісним духовним утворенням, сукупністю узагальнених уявлень людини про світ, соціум, конкретне суспільство, у якому вона живе, про себе, про її зв’язки з іншими людьми, зі світом природним і соціальним. Це духовне утворення інтегрує в собі знання, погляди, переконання, віру й розгубленість, надію й невпевненість, любов і ненависть, цінності, ідеали, інтелектуальний пошук істини і сумнів, скептицизм і догматизм, допитливість, здивування, захоплення, радість і печаль, щастя й горе тощо. Все це та інше формує в людині світовідчуття (емоційно-психологічний бік світогляду на рівні почуттів і настроїв), світосприйняття (досвідний бік світогляду на рівні формування пізнавальних образів світу з використання наочних уявлень) і світорозуміння (пізнавально-інтелектуальний бік світогляду). Отже, проблема світогляду належить до найзагальніших універсальних понять, що і є предметом вивчення філософії.

І, насамкінець, питання про філософію виникає, коли мова йде про ступені історичної й теоретичної зрілості світогляду, бо виникнення філософії, її становлення пов’язані з особливостями найдавнішої світоглядної форми, яка, по суті, була ровесницею самої людської історії – міфології.

Міфологія як первісна світоглядна форма, виявилася єдиною формою існування суспільної свідомості, і тому містила в собі в нерозчленованому, зародковому вигляді всі наступні форми суспільної свідомості – релігійну, мистецьку, моральну, наукову, правову тощо і, звичайно ж, філософську.

Таким чином, історично людство пройшло шлях від міфологічного через релігійний до філософського світорозуміння. Філософія стала теоретичним ядром світогляду.

2. Розглядаючи структуру світогляду, потрібно звернути увагу на ті елементи, із яких він складається. Вони частково перераховані в пункті першому методичних порад, і цей перелік можна розширити. Необхідно зрозуміти їх зміст і могти його пояснити. Потрібно також систематизувати поняття «світовідчуття», «світосприйняття» і «світорозуміння».

3. Структура світогляду органічно зумовлює його функції. Термін «функція» в перекладі з латинської мови означає «призначення». Отже, потрібно вивчити, яке призначення має для людей світогляд.

4. Характеризуючи типи світоглядів, потрібно пояснити сутність й особливості кожного з них, а також те, що є між ними спільного, а що відмінного, які типи є діаметрально протилежними, а які подібними. Окремо розглянути проблему філософського і наукового світогляду.

5. Усе, що виникає у світі, має свої конкретні передумови або причини, з чогось з’являється. Тому досліджуючи умови виникнення філософії необхідно передусім з’ясувати об’єктивні історичні фактори, що сприяли цьому, наприклад: які можливості відкрив перед античними людьми перехід від родоплемінних до рабовласницьких відносин? Які перспективи розкрилися у зв’язку з утворенням полісів (міст-держав) серед давніх еллінів? Яким чином встановлення демократичних форм правління в полісах сприяло зародженню філософії? Далі розглянути як вплинула економічна ситуація: перехід від колективної до приватної власності; поява класу рабів і рабовласників, селян і ремісників, воїнів і правителів; удосконалення засобів виробництва завдяки необхідності вести будівництво споруд, будувати кораблі, виготовляти зброю тощо. Важливе місце в створенні умов для виникнення філософії належать соціально-політичним і культурним чинникам. Вивчаючи джерела виникнення філософії потрібно вияснити роль міфології, започаткування писемності, поезії, драматичних творів, тобто виникнення літератури, театру, мистецтв.

6. У питанні про специфіку філософського знання слід звернути увагу на такі моменти: походження терміну філософія і сутність цього поняття; спрямованість філософського пізнання на най глобальніші проблеми і їх вирішення або подолання, усвідомлення незавершеності процесу пізнання; з’ясувати що споріднює і що є відмінним між філософськими і конкретно науковими знаннями; філософією і ідеологією; філософією і мистецтвом; філософією і релігійними знаннями.

7. З’ясовуючи об’єкт і предмет філософського пізнання, необхідно усвідомити, що в теорії пізнання розуміється під цими поняттями, а потім вже переходити до дефініцій. Можна проаналізувати і порівняти марксистське визначення філософії і її сучасні трактування. Не завадить розглянути проблему про основне питання філософії, тобто питання про відношення мислення до буття, духа до природи, а також питання про те чи можна пізнати світ.

8. Інші питання теми не потребують повних коментарів, їх потрібно з підручників уважно прочитати, зрозуміти і запам’ятати.