Завдання для самостійної роботи

• Питання для самостійного вивчення:

1. Природно-біологічні та соціальні передумови виникнення свідомості.

2. Поняття свідомість та її природа.

3. Структура свідомості та проблема несвідомого.

4. Функції свідомості.

5. Свідомість і мислення.

6. Свідомість і поняття «душа», «дух».

7. Духовний світ особи.

• Питання для самоконтролю:

1. Якою була філософська думка про свідомість в різні історичні епохи?

2. Якими були передумови виникнення свідомості?

3. Що таке свідомість, якою є її природа?

4. Якою є структура свідомості?

5. В чому полягає проблема несвідомого?

6. Які функції виконує свідомість?

7. Яким є співвідношення понять «свідомість», «душа», «дух»?

8. Що таке духовний світ людини?

9. Що таке суспільна свідомість і якою є її структура?

10. Що таке духовний світ особи і духовне життя суспільства?

• Висловіть свою думку щодо таких дискусійних питань:

1. Яку роль в житті людини відіграє несвідоме?

2. Чи мислить людський мозок?

3. Чи можна зрозуміти природу людської свідомості, якщо вивчати тільки мозок?

4. Чи існує ідеологія як форма суспільної свідомості, чи її штучно створили в ХІХ столітті?

• Питання для творчих робіт:

1. Співвідношення свідомості і матерії.

2. Еволюція уявлень про свідомість.

3. Роль колективного життя, спілкування і праці у розвитку свідомості.

4. Свідомість як засіб відображення і створення світу.

5. Характеристика духовного світу особистості.

6. Поняття «самосвідомість» і її функції.

7. Роль ідеології у житті соціальних груп, інститутів і суспільства в цілому.

Література

• Джерельна база: 2, 3, 42, 50, 76, 80, 81, 83

• Підручники та посібники:

– 34, 28, 14, 32.

– 23, 29, 1, 2, 8, 9, 18, 20, 31, 33, 36.

• Статті з фахових журналів.

ІІ. Скласти словник філософських понять.

Свідомість, несвідоме, підсвідоме, психіка, відображення, суспільна свідомість, буденна свідомість, теоретична свідомість, емпірична свідомість, суспільна психологія, наука, ідеологія.

До теми № 9. Філософія пізнання (гносеологія) Методичні поради

Одним із головних елементів у структурі свідомості є знання. Знання надають сенс людському життю. На них практично опирається вся діяльність людини. Самі ж знання людина черпає або з практики або ж здобуває в результаті пізнавальної діяльності чи пізнання. Філософів завжди хвилювала проблема пізнання людиною дійсності, виникла одна з фундаментальних галузей знань – теорія пізнання (гносеологія, епістемологія). Проте не всі філософи в різні часи і сьогодні вірять у спроможність нашої свідомості давати адекватне відображення дійсності. Існує таке вчення як агностицизм, яке цілком або частково заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності.

1. Приступаючи до вивчення теми потрібно усвідомити, що таке теорія пізнання і її місце у філософському знанні. Далі простежити ставлення філософів різних епох до пізнання людиною світу, суспільства, самої себе, а також форми агностицизму (скептицизм, античних філософів, агностицизм Д. Юма, агностицизм І. Канта, агностицизм Е. Маха і Р. Авенаріуса, агностизм окремих течій сучасної філософії). Потім з’ясувати, що таке практика і її зв'язок з пізнанням. Дати визначення поняттям пізнання, знання.

2. Так як в процесі пізнання завжди присутні три елементи – суб’єкт, об’єкт і предмет, слід розкрити сутність цих понять.

3. Суб’єкт отримує знання про об’єкт і предмет дослідження в результаті діалектичного процесу руху від незнання до знання, від неповного знання до все повнішого і точнішого знання, яке здобувається діалектичною єдністю методів чуттєвого та раціонального пізнання.

4. Далі потрібно визначити, що таке чуттєве пізнання і раціональне пізнання. Дати характеристику формам (відчуття, сприйняття та уявлення) і методам (спостереження, експеримент, вимірювання, практичне моделювання) чуттєвого пізнання, а потім формам (поняття, судження, умови від) і методам (аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, ідеалізація, екстраполяція (частковий її випадок – інтерполяція) раціонального пізнання.

5. Торкаючись методології наукового пізнання потрібно визначитись з поняттями наука, наукове пізнання, наукове знання. Зважаючи на те, що наукове пізнання здійснюється за допомогою таких же форм і методів, що й чуттєве та раціональне, потрібно окремо зупинитися тільки на специфічно наукових формах (ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія) і методах (історико-логічний, компаративний (порівняльно-історичний), діалектико-матеріалістичний, екзистенціалістичний, феноменологічний, герменевтичний тощо).

6. Питання про істину – одне з найважливіших в теорії пізнання. В історії філософії серед видатних мислителів (Платона, Аристотеля, І. Канта, Д. Юма та ін.) в розуміння істини не було однозначності. Отже потрібно визначитися з сучасним розумінням поняття істина, а також понятям «об’єктивна істина», «суб’єктивна істина», «абсолютна істина», «відносна істина», «конкретна істина» і пояснити їх зміст. Далі необхідно схарактеризувати критерії істини (практика, логічна і концептуальна несуперечність, узгодженість із принципами наукової теорії, підтвердження фактами, коректність і точність використання термінології та ін.

7. Розглядаючи поняття інтуїції потрібно визначити це поняття, назвати основні її риси і вказати умови, в яких вона виникає у людини.