До теми № 5. Філософське вчення про буття Методичні поради

1. Для висвітлення питання яким було ставлення до проблеми буття в епоху античності, середньовіччя, Нового часу, в німецькій класичній філософії – потрібно повернутися до теми «Історичні типи філософії» і згадати вчення про буття Парменіда, Геракліта, Платона, Арістотеля, І. Скота Еріогена, Ансельма Кентерберійського, Фоми Аквінського, Н. Коперника, Г. Галілея, Ф. Бекона, Г. Гоббса, Р. Декарта, І. Ньютона, Б. Спінози, Ф. Вольтера, Ж. Ламетрі, Д. Дідро, І. Канта, Й. Г. Фіхте, Ф. В. Й. Шеллінга, Г. В. Ф. Гегеля та ін.

2. При розгляді сучасних філософських поглядів на буття потрібно проаналізувати як до цієї проблеми ставляться сучасні філософські напрями – екзистенціаналізм, неотомізм, марксизм, постмодернізм. E результаті такого аналізу дати узагальнене визначення категорії буття.

3. Вивчаючи форми буття слід дати характеристику таким з них як:

– буття матеріальних елементів предметів, явищ, процесів (фізичних або неорганічних і біологічних (органічних);

– буття людини у світі фізичному і біологічному, як найдосконалішої живої істоти;

– буття соціальної реальності – буття соціальних матеріальних речей, предметів, явищ і буття соціальних духовних речей, явищ, процесів.

4. Перш ніж розглядати питання про матерію, про матерію як субстанцію, слід ознайомитися з тим, що означає поняття субстанція. Потім вивчити етапи формування уявлень про матерію (в античній філософії, метафізичному матеріалізмі ХVІІ-ХІХ ст.ст.) сучасній філософії, дати чітке визначення сучасного розуміння поняття матерія, відповісти на питання, чому вона є субстанцією світу. Після цього з’ясувати структуру матеріального світу, тобто показати з яких елементів він складається (якщо фізичний – то починаючи з фізичних полів і елементарних частинок, до планет і зірок, зіркових систем; якщо біологічний – то від клітинного рівня до рівня біосфери).

Матерія існує у просторі і часі, тобто поняття простір і час є формами існування матеріальних об’єктів. Отже простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об’єкта дійсності. Кожне матеріалізоване тіло має свої об’ємні характеристики – довжину, ширину і висоту. Вивчаючи вказані поняття потрібно дати їм визначення і охарактеризувати їх властивості (для простору – протяжність, однорідність, ізотропність, тривимірність; для часу – тривалість, одномірність, незворотність, однорідність).

Оскільки все, що існує, перебуває в русі (змінах, розвитку тощо), то це означає, що матерія і рух нерозривно пов’язані одне з іншим. Рух є атрибутом тобто невід’ємною властивістю і основним способом існування матерії.

Тому невід’ємною частиною матеріалізму є уявлення про рух. Його вивчають різні конкретні науки, щоб з’ясувати закономірності конкретних форм руху – механічного, фізичного, хімічного, біологічного, соціального. Отже потрібно з’ясувати зміст і дати характеристику цим формам руху. Перед філософією ж стоять завдання у висвітленні проблеми руху – найзагальніші: з’ясувати природу руху (спираючись в тому числі і на здобуті іншими науками); розкрити джерело руху. Над цими проблемами потрібно поміркувати в час самостійної роботи.

Ще однією з атрибутивних властивостей матеріальних об’єктів є їх системність (Метагалактика – система; Галактика система; наша сонячна система в ній є системою; планета Земля – система; її мікротіла є системами, молекула, атом і кожна з елементарних частинок атома – є системами). Сьогодні науковцями йде пошук такої з елементарних частинок, яка б була субстанцією, тобто дійсно неподільною, з якої й починається будь-яке матеріальне утворення. При розгляді цього питання слід вивчити, що означає філософське поняття система, що таке механічна, хімічна, фізична, біологічна, соціальна та ін. системи.

5. Розкриваючи сутність матеріалістичного світогляду потрібно звернути увагу, що матеріалізм єдиною основою світу оголошує матерію, її первинність до всього іншого – бога, свідомості, мислення тощо. Згадати найбільш видатних та послідовних матеріалістів в Стародавньої Індії, Китаю, Греції і в наступні епохи, та якими були їх вчення. Показати вплив діалектико-матеріалістичного вчення на формування філософського світогляду, на розвиток галузей філософії – гносеології, антропології, політології, соціології, методології та ін.

Говорячи про критику матеріалістичного вчення слід відмітити його сильну і слабку сторону.

6. Відповідаючи на питання про сутність буття як ідеї, про історичні форми та види ідеалізму необхідно пізнати, що ідеалізм проголошує основою світу, з’ясувати, що означають поняття Дух, Ідея, показати хто і як в історії філософської думки відстоював первинність існування Духа, Ідеї. Дати характеристику таким видам ідеалізму як крайній ідеалізм, суб’єктивний та об’єктивний ідеалізм.

7. В підході до проблеми ідеального потрібно виходити з того, що категорія «ідеальне» має декілька значень й філософії. Розкривши їх можна зрозуміти і саму проблему.

8. Проблема співвідношення матеріального та ідеального у філософії лежить у площині онтологічного монізму і дуалізму, так як не кожному філософу вдавалося і вдається послідовно провести матеріалізм чи ідеалізм через все своє філософське вчення.

9. Критичні моменти вчення ідеалізму можна знайти у крайнощах змісту його видів.

10. Феноменолого-екзистенціалістську концепцію буття можна пізнати, вивчаючи погляди присвячені проблеми буття Е. Гусеерля, М. Хайдеггера, Я. Ясперса, Н. Гартмана, Ж.-П. Сартра, Л. Камю і ті поняття, якими вони оперували: «обрії буття», «гранична ситуація», «буття-у-світі», «спів-буття», «буття є свобода», «абсурдність як буття» та ін.