Модуль 3. Індивідуальне науково-дослідне завдання (індз)

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових аудиторних занять. Основними видами самостійної роботи студента з навчальної дисципліни «Організація праці» є:

• вивчення теоретичного матеріалу;

• конспектування теоретичного матеріалу з окремих питань теми;

• складання термінологічного словнику за темою;

• самоперевірка рівня засвоєння основних положень дисципліни (відповіді на контрольні запитання );

• підготовка до семінарських занять;

• виконання індивідуальних завдань;

• підготовка домашньої контрольної роботи;

• підготовка до підсумкового контролю (екзамен).

Модуль 1. Сутність організації праці

Змістовий модуль 1. Сутність організації праці та історичні аспекти її розвитку

Тема 1. Організація праці: сутність, зміст, мета, завдання

Мета: засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про працю як економічну категорію.

План вивчення теми

1. Праця як економічна категорія, її економічне і соціальне значення.

2. Основні елементи процесу праці і їх роль у виробництві матеріальних благ.

3. Методологічні основи організації праці.

4. Нормативна база організації праці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Під час вивчення даної теми студентам необхідно визначити сутність понять «праця» та її організації.

Праця – це процес перетворення ресурсів природи в матеріальні, інтелектуальні та духовні блага, який здійснюється людиною примусово (завдяки адміністративному чи економічному примусу) чи за внутрішнім спонуканням, або завдяки дії обох факторів.

Подвійна природа праці:

• – це конкретна праця, спрямована на створення матеріальних благ;

• – в процесі праці люди вступають у суспільні (або виробничі) взаємовідносини.

Існують два аспекти змісту праці:

• техніко-організаційний;

• соціально-економічний.

Сутність, зміст, мета та завдання організації праці полягають у наступному:

Три напрямки розвитку організації праці:

• сфера професійної діяльності;

• галузь науки, предмет наукових досліджень;

• навчальна дисципліна.

Організація праці – це система заходів, що забезпечує раціональне використання робочої сили, а саме: розстановку людей в процесі виробництва, розподіл, кооперацію, нормування, планування та стимулювання праці, організацію та обслуговування робочих місць, створення сприятливих умов праці.

Метою дисципліни «організація праці» є формування системи знань з теорії і практики організації праці.

Завдання: вивчення теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів організації паці; формування навичок і вмінь самостійно розробляти і обґрунтовувати заходи щодо вдосконалення організації праці.

Предмет організації праці: трудовий процес у всіх його виявах.

Сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомленої трудової діяльності, який здійснюється заради одержання корисного результату і є, з одного боку, процесом взаємодії людини з засобами, предметами праці у межах певної технології та організації, а, з іншого боку, - процесом суспільної взаємодії між людьми.

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється у її різноманітних функціях:

• виробництво матеріальних, інтелектуальних та культурних благ;

• розвиток науково-технічного і соціального процесу;

• розвиток людини, її фізичних та духовних якостей;

• задоволення матеріальних та духовних потреб людини та суспільства;

• формування спільнот людей, зростання продуктивності праці, що визначає суспільний прогрес взагалі;

• відтворення населення.

Виділяють п’ять елементів процесу праці:

• предмет праці — об'єкт, на який людина діє в процесі праці і який є матеріально-речовою основою майбутнього продукту. Це матеріальні носії уречевленої праці (предмети, люди, об’єкти, інформаційні дані тощо), які у виробничому процесі піддаються цілеспрямованому впливу, внаслідок чого змінюються чи зберігаються певні їх споживчі властивості, положення в просторі та в часі.

• засіб праці – знаряддя, за допомогою якого працівник впливає на предмет праці;

• технологія діяльності – визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей;

• організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці;

• сама праця (жива праця) – процес усвідомлення впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, технології, організації з метою зміни предметів і сил природи задля задоволення своїх потреб.

Працю людини класифікують за наступними ознаками:

• за характером і змістом праці (праця наймана і приватна; індивідуальна і колективна; праця за бажанням, за необхідністю, з примусу; фізична і розумова праця; репродуктивна і творча праця; різна за складністю праця; високо- і низько-кваліфікована праця.);

• за предметом праці (праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича; праця підприємницька, інноваційна, відтворювальна, комерційна; промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна тощо.);

• за засобами і способами праці (праця ручна (технічно неозброєна); механізована (технічно озброєна); автоматизована (комп’ютеризована); низько-, середньо-, та високотехнологічна; з різною мірою участі людини у процесі праці);

• за умовами праці (праця стаціонарна і нестаціонарна; наземна та підземна праця; важка, середньої важкості та легка; приваблива та неприваблива; вільна та з різною мірою регламентації);

• за мірою абстрагування (праця абстрактна (створює вартість); праця конкретна (створює споживчу вартість));

• за регламентованістю та новаційністю (регламентована ( - праця); інноваційна (β - праця); духовна (γ - праця)).