Питання для самоконтролю

1. Що таке фаховий добір робітників, яке його значення і методи проведення?

2. Які існують форми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітників і їх зміст?

3. Які форми підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів існують?

4. У чому різниця між професійною підготовкою та підвищенням кваліфікації?

5. У чому різниця між перепідготовкою кадрів та підвищенням кваліфікації?

Тести

1. Підвищення кваліфікації спеціаліста здійснюється:

а) один раз в 3 роки;

б) один раз в 5 років;

в) один раз в 7 років;

г) один раз за 10 років;

д) не здійснюється.

2. Формою підвищення кваліфікації може бути:

а) стажування в вітчизняних та закордонних установах та на підприємствах;

б) навчання в інститутах та на курсах підвищення кваліфікації спеціалістів;

в) отримання другої (третьої) вищої освіти;

г) індивідуальне навчання за особисто розробленим, але погодженим і затвердженим керівництвом планом;

Завдання до самостійного опрацювання та конспектування окремих питань теми

Вивчення та конспектування теоретичного матеріалу з питання:

• Форми і ефективність підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів і спеціалістів.

Бібліографічний список

6, 8, 9, 10, 12, 14, 36, 37

Тема 12. Дисципліна і мотивація праці

Мета: засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про дисципліну і мотивацію праці.

План вивчення теми

1. Поняття «дисципліна праці». Методи зміцнення дисципліни праці.

2. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

3. Поняття мотивації. Матеріальна мотивація трудової діяльності.

4. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Дисципліна праці – це форма суспільного зв’язку людей в процесі праці з обов’язковим підпорядкуванням його учасників певному розпорядку.

У поняття «дисципліна» входять:

• державна дисципліна, яка визначається ступенем виконання колективом державних завдань. Тут розрізняють планову, договірну і фінансову дисципліну.

• виробнича дисципліна – характеризує ступінь дотримання правил експлуатації основних фондів, норм витрат оборотних коштів, правил охорони праці, графіків виробництва, ритмічності і обслуговування робочих місць, дотримання вимог технологічного процесу.

• трудова дисципліна – суворе дотримання встановленого режиму праці.

Сукупність державної, виробничої і трудової дисципліни становить дисципліну праці.

Дисципліна праці – це не лише суворе дотримання правил внутрішнього розпорядку, але й свідоме, творче ставлення до своєї роботи, забезпечення високої якості, продуктивне використання робочого часу.

Головні засоби підвищення дисципліни праці – це мотивація і метод переконання. Часом використовують і метод примусу в межах норм трудового законодавства.

Мотивація персоналу є ефективним способом управління працею, що забезпечує активізацію людського фактора з метою досягнення цілей підприємства.

Чинники, що змушують працівника активізувати працю:

• потреби;

• інтереси;

• мотиви;

• стимули.

Керівник завжди повинен пам’ятати, що навіть добре складені плани та найдосконаліша структура організації не мають сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. Завдання та функції мотивації полягають в тому, щоб члени організації виконували роботу у відповідності із делегованими їм обов’язками та згідно із планом.

Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх працівників. З кінця XVIII століття та по XX століття було досить широко розповсюджене твердження, що люди завжди будуть працювати більше, якщо в них є можливість заробити більше. Таким чином вважалось, що мотивація – це просте питання, яке зводиться до пропозиції відповідних грошових винагород в обмін на докладені зусилля. На цьому базується підхід до мотивації школи наукового управління.

Але на сьогоднішній день існує розуміння того, що мотивувати своїх працівників треба через потреби, з визначенням яких саме, в якому вигляді та в якому обсязі.

Істотне питання співвідношення «внутрішньої» та «зовнішньої» мотивації визначається тим, що людина та його діяльність залежать від мотивів, які виникають як від замкнутої взаємодії людини й мети (завдання), а також і від мотивів відкритої взаємодії, коли суб’єкт зовнішнього середовища породжує мотиви, які спонукають людину до певних дій.

Характерною різновидністю зовнішньої мотивації являється стимулювання через діючі системи призначення премій, накази керівників, правила поведінки та заохочення тощо.

Крім того, неодмінною умовою успішної колективної праці є трудовий розпорядок. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку забезпечує чітку регламентацію трудових обов'язків і відповідальності працівників.

Правила внутрішнього трудового розпорядку – це нормативний документ внутрішнього використання, який розробляється з метою регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві та підвищення ефективності використання робочого часу. Вони розробляються на базі типових правил внутрішнього трудового розпорядку власником або вповноваженим ним органом і затверджуються на загальних зборах трудового колективу.

Типова структура Правил внутрішнього трудового розпорядку:

1. Загальні положення.

2. Приймання на роботу.

3. Права і обов’язки персоналу підприємства.

4. Робочий час і час відпочинку.

5. Відпустки.

6. Відрядження та переведення на нове місце роботи.

7. Заробітна плата, соціальне страхування й компенсації.

8. Заохочувальні та дисциплінарні заходи.

9. Розірвання трудового договору.

Контроль за додержанням правил внутрішнього трудового розпорядку покладається безпосередньо на служби управління персоналом.

Тести

1. Кожен працівник, що наймається на роботу, має бути ознайомлений з:

а) правилами, яких слід дотримуватися;

б) усіма членами колективу;

в) вимогами до роботи;

г) переліком серйозних порушень;

д) стандартами виконання роботи;

е) стандартами поведінки;

ж) планом розміщення приміщень;

з) процедурою оскарження дисциплінарних стягнень;

і) дисциплінарними стягненнями за невиконання робіт.

2. Правила внутрішнього трудового розпорядку це:

а) організаційно-правовий документ, що регламентує діяльність структурної одиниці в організації;

б) організаційно-правовий документ, що регламентує діяльність посадової особи;

в) спеціально створений орган управління з певними завданнями, функціями, правами;

г) нормативний документ, що визначає правила трудової поведінки;

д) процес чіткого визначення та документального закріплення переліку обов’язкових задач.

3. Посадова інструкція – це:

а) нормативний документ, що визначає правила трудової поведінки;

б) процес чіткого визначення та документального закріплення переліку обов’язкових задач;

в) організаційно-правовий документ, що регламентує діяльність посадової особи;

г) спеціально створений орган управління з певними завданнями, функціями, правами;

д) організаційно-правовий документ, що регламентує діяльність структурної одиниці в організації.

Завдання до самостійного опрацювання та конспектування окремих питань теми

Вивчення та конспектування теоретичного матеріалу з питань:

• Проектування мотивуючих робочих завдань;

• Сучасні проблеми мотивації.

Бібліографічний список

11, 12, 17, 19, 23, 25, 27, 36, 41