3. Стан сільського господарства

Позитивні зрушення у сільському господарстві

Наприкінці 60-х – початку 70-х років збільшилися капіталовкладення в сільське господарство, що призвело до деякого поліпшення матеріального становища колгоспів і радгоспів.

Активно впроваджувалися глобальні програми по механізації с/г (поставлялися нові трактори К-70, К-70-1, комбайни «Колос», «Нива», автомобілі «ГАЗ», «ЗІЛ»; всього 2 млн. вантажних автомобілів, 545 тис. комбайнів і тракторів); меліорації с/г (зрошення, використання науки про землеробство); хімізації с/г (широке використання мінеральних добрив для покращення урожаїв); електрифікації с/г (оснащення електроенергією колгоспів, сел).

З 1966 року відбулося підвищення тарифів за трудодень: колгоспники отримували грошову оплату, а також натуральні продукти. Давалася надбавки за кращу працю. Найменша зарплата колгоспників становила 60-70 крб., найвища, в жнива – до 300 крб. Колгоспники отримували премії, відпустки у санаторії, будинки відпочинку в СРСР і в соціалістичні країни.

Героями Соціалістичної Праці стали колгоспники Моргун, Гіталов, Ткачук, Петренко.

Значно покращився побут села: побудовані нові магазини, клуби, кінотеатри, школи, асфальтували дороги тощо.

У 1973-1977 роках, попри усі об’єктивні труднощі, УРСР забезпечувала не лише власні потреби в харчах, але й здійснювала поставки продукції в інші республіки, країни (у засіки країни УРСР засипала близько 1 млрд. пудів зерна), виросло виробництво цукру. Завдяки активній праці колгоспників ціни того часу стали доступними для народу: хліб-14-20 коп., 1 літр молока -20 коп.,1 кг м’яса – 1крб.80 коп.,1 десяток яєць-80 коп., 1 кг. ковбаси -2 крб.20 коп., масло -3 крб.20 коп.; вершкове морозиво -28 коп., фруктове морозиво-7 коп.

Втрати і недоліки

1) Попри усе, матеріальне стимулювання роботи колгоспів було слабким , коштів вкладувалося недостатньо. 2) Реформа по механізації виявилася малоефективною: техніка поставлялася не дуже високої якості, часто застарілих моделей. 3) Меліорація інколи проводилася непродумано, часто псувала родючі землі, порушувала екологічний баланс. 4) Хімізація спричинювала забруднення чорнозему і продукції. 5) В окремих колгоспах процвітала безгосподарність, невміння правильно переробляти та зберігати с/г продукцію(щорічні втрати урожаю – до 30%). 6) Як і раніше, пересічні колгоспники і робітники радгоспів були мало зацікавлені в результатах своєї праці(невисока зарплата). Значно більше давали селянам їх власні господарства і присадибні ділянки. 7) У 1960 -70-х pp. почався масовий відтік сільського населення України до міст. У 1966 -1985 роках села покинуло бл.4 млн. чоловік(в основному ,молодь; в містах жилося краще – робота, комфорт, квартири). Часто з-за нестачі робочих рук урожай гинув на полях; інколи його допомагали збирати студенти, солдати, школярі. 8)Частина сіл недостатньо постачалися товарами, були труднощі з транспортом і культурним відпочинком.

Висновки. Проблеми сільського господарства

Незважаючи на деякі позитивні тенденції, стрімко зростали проблеми в сільському господарстві України. Щорічний приріст продукції аграрного сектору в 1976-1980 pp. становив тільки 5-10%, замість запланованих 20%. Наприкінці 70-х років продовольчий стан країни погіршився, і уряд почав регулярно закупляти частину харчів за кордоном за «нафтодолари». Продовольча Програма, прийнята у 1982 році на травневому Пленумі, збільшила реалізацію м’яса, молока і інших продуктів, але все ж не була виконана до кінця. Адміністративно-командні методи керівництва сільським господарством показали свою малу ефективність. З 1988 року почнуться перебої з продуктами , і УРСР поступово поглине всеохоплююча криза.

Косигінські реформи 1966-1970 років викликали позитивні зрушення, але з-за консерватизму бюрократичної влади на місцях, були зведені нанівець.