Гребьонкін О.Т.

Історія України

збірник лекцій і завдань для 11 класу

(від «Відлиги» - до проголошення незалежності)

Частина І. Лекції

Тема 3. Україна в період «Відлиги»

Лекція 12. Україна на початковому етапі десталінізації

1. Внутрішньополітичне становище в урср на початку 50-х років

Альтернативи розвитку країни

Завершення післявоєнної відбудови народного господарства не призвело до послаблення командно-адміністративної системи з її традиційно жорсткими методами управління. Сталінський уряд на провідні посади ставив слухняних виконавців волі вождя.

У грудні 1949 року Микиту Хрущова було звільнено з посади 1 секретаря Комуністичної партії більшовиків України. Новим керівником КП(б)У став Леонід Мельников (перебував на цій посаді до червня 1953 року). Головою Ради міністрів УРСР було призначено Дем’яна Коротченка.

Леонід Мельников Дем’ян Коротченко Йосип Сталін Смерть Сталіна

На ХІХ з’їзді ВКП(б), який відбувся у жовтні 1952 року, було затверджено новий п’ятирічний план і перейменовано ВКП(б) у КПРС(Комуністичну партію Радянського Союзу), а КП(б)У, відповідно, в КПУ (Комуністичну партію України). Черговий з’їзд КПУ лише продублював основні рішення ХІХ з’їзду КПРС.

Раптова смерть Йосипа Сталіна, про яку було оголошено 5 березня 1953 року, породила розгубленість й природне відчуття горя в народних масах. Але й з’явилася надія на подальший демократичний розвиток країни.

В СРСР розгорнулася закулісна політична боротьба за владу між претендентами на пост лідера:

Претендент	Очікуваний варіант розвитку країни
Лаврентій Берія (міністр внутрішніх справ СРСР, куратор органів держбезпеки)	Популістські обіцянки «косметичних» реформ. Наяву схилявся до жорстокої кривавої диктатури сталінського типу
Микита Хрущов (1 секретар московського обкому КПРС)	Надії на пом’якшення режиму і подальший демократичний розвиток країни
Георгій Маленков (заступник голови Ради міністрів СРСР; тимчасово- голова Ради міністрів СРСР)	Г.Маленков – типовий чиновник-виконавець, який тимчасово головував на всіх засіданнях і власне продовжував «сталінську лінію» в керівництві (з ним пов’язували небезпеку «застою»)

Підготовка перевороту в УРСР і його зрив

Особливо велику активність проявив міністр внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія. Він розпочав підготовку перевороту в країні, намагаючись поставити на провідні пости в республіках СРСР «своїх людей». Схиляючись до примітивного популізму, Берія навіть звинуватив 1 секретаря КПУ Л.Мельникова у надмірній русифікації вищої освіти в УРСР і у дискримінації місцевих кадрів у західних регіонах республіки. Саме Берія ініціював пленум ЦК КПУ, який у червні 1953 році увільнив Л.Мельникова з посади. Першим секретарем КПУ став херсонець Олексій Кириченко. Також на різні посади були призначені «люди Берії», його прихильники: генерал - лейтенант Павло Мешик (міністр внутрішніх справ УРСР) і генерал – лейтенант Соломон Мільштейн (заступник міністра внутрішніх справ УРСР). Вони стали готувати переворот і захоплення влади в Україні.

Лаврентій Берія Олексій Кириченко Павло Мешик Тимофій Строкач

Про злочинні наміри Берії, Мешика і Мільштейна випадково дізнався начальник Львівського управління МВС, герой партизанського руху генерал Тимофій Строкач. Ще у червні 1953 року, він попереджував про небезпеку путчу в УРСР Л.Мельникова, але той залишив цю інформацію без наслідків. Після зняття Мельникова, Строкач, не довіряючи більше нікому в уряді України, вирішив передати матеріали про змову особисто М.Хрущову. Л.Берія запідозрив Т.Строкача, зняв його з посади, терміново викликав до Москви. Генерал, знаючи, що його чекає арешт, ризикуючи життям, зумів втекти з під нагляду МДБ і потайки повідомити Хрущова про змову Берії і його українських приплічників.

У червні 1953 року на засіданні Президії ЦК КПРС у Москві М.Хрущов і Г.Маленков звинуватили Л.Берію у антипартійній і антидержавній діяльності. Берія і його приплічники були заарештовані, позбавлені посад. Пізніше їх судили й за заподіяні злочини, зловживання владою та стратили.

Перемога Микити Хрущова

У боротьбі за владу в СРСР отримав перемогу Микита Хрущов. На його бік перейшов Г.Маленков, його підтримав маршал Г.Жуков, генерали, 1 секретар КПУ О.Кириченко і ще ряд видних партійців.

У вересні 1953 року Микиту Сергійовича Хрущова було обрано 1 секретарем ЦК КПРС. Хрущов відновив регулярність скликання з’їздів партії і пленумів ЦК.

Почався поступовий відхід від тоталітаризму і проведені перші демократичні перетворення.