4. Радянські партизани у 1941-1942 роках
Організація партизанського руху
Мужні люди: місцеве населення, партійний і комсомольський актив, бійці Червоної Армії, що потрапили в оточення, відстали від своїх підрозділів, ховалися в лісах, горах, збирали на полях боїв зброю, створювали бойові загони партизан. Згодом, поступово, вони налагоджували зв’язки з «Великою Землею», з керівництвом СРСР.
Після утворення у 1942 році Центрального штабу партизанського руху, а згодом, у червні 1942 року – Українського штабу партизанського руху (керівник - Т.Строкач), у партизанські загони, з допомогою літаків, засилалися радіостанції, зброя, медикаменти, харчування, боєприпаси, агітаційна література, військові і медичні спеціалісти.
Партизанський загін Сидора Ковпака
У 1941 році в Сумській області став діяти Путивльський партизанський загін, під керівництвом Сидора Ковпака.
С.Ковпак – голова Путивльського міськкому С.Ковпак – організатор загону Комісар загону С.Руднєв
( кадри з фільму «Дума про Ковпака»; в ролі Ковпака – Костянтин Степанков)
Історична особа. Сидір Ковпак
Сидір Артемович Ковпак (1887-1967) народився на Полтавщині у бідній селянській сім’ї. Хоробро воював у І Світовій війні, за що отримав з рук царя Миколи ІІ Георгіївський хрест. У 1919 році вступив до лав РКП(б), брав участь у громадянській війні (створив власний партизанський загін). Воював у червоноармійських загонах В.Чапаєва, О.Пархоменка, М.Фрунзе проти білогвардійських армій Колчака, Денікіна, Врангеля, мав великий бойовий досвід. Після війни – на військовій службі, згодом – голова Путивльського міськкому Сумської області УРСР. З початком Великої Вітчизняної війни С.Ковпак вдало організував евакуацію, але сам залишився на окупованій території, задля організації партизанського загону. Партизанський загін Ковпака став найдієвішою бойовою одиницею партизанського руху під час війни на Україні, а Ковпак – найзнаменитішим українським партизанським командиром. |
На початку Великої Вітчизняної війни С.Ковпак, голова Путівльського міськкому Сумської області УРСР вдало організував евакуацію населення, але сам залишився на окупованій території задля організації партизанського загону. Невеличка група партизан захопила у німців автомати, міномети і навіть танк, з якого вони громили німецьких карателів у 1941 – на початку 1942 року.
Семен Руднєв і Сидір Ковпак Петро Вершигора Дівчата-партизанки з загону С.Ковпака
Душою загону, його залізною волею був сам Сидір Артемович Ковпак. Підстаркуватий, завжди спокійний, мудрий Сидір Артемович (усі його називали «Дідом») мав гострий розум, спостережливість, неабияку інтуїцію та хитрість. Ковпак ніколи не впадав у відчай, йому завжди допомагав бити ворога влучний український гумор. Його загін, об’єднавшись на Сумщині з невеличким загоном Семена Руднєва(1899-1943) та іншими, перетворився у справжню партизанську армію, що вела значні бойові дії з противником, здійснила 5 великих рейдів по ворожим тилам. Керівником загону розвідників у Ковпака став кінематографіст і письменник Петро Вершигора (1905-1963), який пізніше очолив партизанське з’єднання.
Поет Платон Воронько про С.Ковпака і С.Руднєва
Поет, капітан радянської армії Платон Воронько згадував, що партизани любили і поважали С.Ковпака, вважали його своїм рідним батьком, що «про все потурбується…, буває і полає, а ніхто не сердиться». Поважали і С.Руднєва: «Семен Васильович, то чоловік дуже грамотний, високий, академію закінчив. Він ніби над нами як совість партійна. Нам дуже пощастило, що в нас такі командири. Вони разом – то велика сила». |
Активними діячами, героями загону стали Григорій Базима, Радик Руднєв(син комісара), Давид Бакрадзе, медсестри Маруся Медведь, Тамара Литвиненко інші.
За свою організаторську, керівну діяльність, бойові подвиги С.Ковпак буде нагороджений чотирма орденами Леніна, Орденом Червоного прапора, Орденом Б.Хмельницького та іншими нагородами.
Інші партизанські загони на Україні
У 1941 – на початку 1942 року сформувався Чернігівський партизанський загін Олексія Федорова, (який, як вже відомо, керував Київським підпільним обкомом, а також створив Волинський підпільний обком). Його загін діяв також на території Ковельщини, Київщини, у Брянських лісах, пізніше – об’єднав в собі декілька загонів, перетворившись у могутнє партизанське з’єднання.
Олексій Федоров Олександр Сабуров Микола Попудренко
Весною 1942 року партизани Сумської області об’єдналися в партизанське з’єднання під керівництвом Олександр Сабурова.
Також, на півночі України діяли партизанські загони Миколи Попудренка, Петра Куманька, в центрі – кавалерійське партизанське з’єднання Михайла Наумова. На Дніпропетровщині виникло партизанське з’єднання під командуванням Ф.Рижикова та А.Резниченка. В Новомосковських лісах Дніпропетровщини діяли загони Жученка, Масалигіна, Шаховича, Кабака. Партизани Дніпропетровщини знищили 3000 німців, поліцаїв, визволили з полону 3145 червоноармійців і 5 тисяч громадян, яких забрали у рабство. На Західній Україні були створені партизанські загони Д.Мєдвєдєва, М.Конищука, П.Собесяка, П.Самчука. Серед Героїв партизанського руху відомі також В.Бегма, Д.Бурченко, С.Кондратенко, С.Олексенко, С.Стаценко, С.Щетинін, Г.Яценко інші.
Добре воював і Черкаський партизанський загін Ф.Савченка, що діяв на території п’яти районів Київщини і так добре бив фашистів, що за голову Савченка німці обіцяли нагороду – 25 тисяч окупаційних карбованців.
Велике значення для розгрому окремих сил противника, знищення ворожих комунікацій мало здійснення партизанських рейдів.
Рейд — (англ. raid ) – це бойові дії військ, партизанських загонів у тилу противника, направлені на виконання конкретних воєнних завдань.
Дії радянських партизан у 1942-на початку 1943 року
У вересні 1942 року, на Нараді партизанських командирів і секретарів підпільних обкомів у Москві були поставлені задачі:
широка організація диверсійної діяльності в районах Київщини, Житомирщини;
розвідати укріплення, що будуються німцями на правому березі Дніпра;
провести глибокі рейди в тил противника на Правобережжя, розпалювати полум’я народної війни, щоб «земля горіла у фашистів під ногами».
У листопаді 1942- лютому 1943 роках об’єднані партизанські загони С.Ковпака, М.Наумова і О.Сабурова здійснили 700 – кілометровий рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну. Вони вступали в бої з окремими німецькими і угорськими фашистськими загонами. В листопаді 1942 року партизани розгромили німецький гарнізон у Львові, визволили з полону багато людей.
Партизани провели операцію «Сарненський хрест» по знищенню шляхів сполучень противника. Взимку партизани на кризі лісового озері у Поліссі обладнали аеродром і за одну ніч прийняли шість літаків з російської території з обладнанням, зброєю, ліками, харчами. Прибули й спеціалісти підривної справи, лікарі а також представники радянського уряду з нагородами героям партизанського руху.
Розвідник Микола Кузнєцов
Хто такий розвідник?
Розвідник — співробітник служби розвідки (агент, шпигун), який засилається на ворожу територію, в іншу країну з метою збирання корисних розвідданих. Розвідник як правило діє під чужим прізвищем. Кожен виконуючий завдання розвідник повинен володіти певними якостями: бути спостережливим, спокійним, витриманим, знати мови, бажано мати гарну пам'ять, артистичні здібності, володіти мистецтвом переодягання, тайнопису, вмінням розчинятися у середовищі, швидко стаючи «своїм». Розвідник повинен володіти різноманітною технікою,зброєю тощо. Розвідником також називають військовослужбовця розвідувальних військ, який засилається під час війни в тил ворога, з метою розвідати місцевість, кількість військ, зчинити теракт чи здобути «язика»(цінного інформатора). (За даними Інтернету) |
Документи П.Зіберта (Кузнєцова) Г.Цілінський в ролі М.Кузнецова у фільмі «Сильні духом»
В тилу ворога хоробро діяли й радянські розвідники. Легендарний розвідник Микола Іванович Кузнєцов(1911-1944), з партизанського загону Д.Медвєдєва діяв у лігві фашистів - місті Рівне. Добре володіючи німецькою мовою, Микола Кузнєцов, під виглядом обер-лейтенанта інтендантської служби Пауля Зіберта, здобував цінну для радянського командування інформацію, секретні документи. Він знищив декількох нацистських злочинців, що відзначилися своїми жорсткостями, каральними акціями проти народу України: головного суддю рейхскомісаріата, імперського радника, віце-губернатора Галичини, інших високопоставлених німецьких офіцерів.
Рух Опору в Україні набирав силу. Тільки в партизанському русі брали участь більше 300 тисяч чоловік. На 1943 рік в Україні було 46 великих партизанських з’єднань, близько 2000 загонів і диверсійно-розвідувальних груп.