Вокальне навчання у самодіяльних хорових колективах вступ

Актуальність проблеми дослідження. В умовах відродження української національної культури і освіти на початку ХХІ століття пріоритетного значення набувають процеси оновлення художньо естетичного навчання і виховання особистості. Вагоме місце у цьому процесі посідають самодіяльні хорові колективи, діяльність яких спрямована на розвиток, задоволення естетичних потреб, виховання талантів та здійснення професійної підготовки найбільш обдарованих особистостей.

Дослідження історії й сьогодення вітчизняного самодіяльного хорового вокального навчання та виконавства – одне з важливих завдань сучасності. Адже, відповідаючи вимогам часу, метою сучасного вокального навчання в самодіяльних хорових колективах є формування вокальної культури, яка має незаперечний вплив на загальний розвиток вітчизняної культури. Вагомий акцент при цьому ставиться на вивченні репертуару в контексті музичного виконавства. Вокальне навчання в самодіяльних хорових колективах здійснюється на кращих зразках народної музики, вітчизняної та зарубіжної класики. Національно-духовне відродження нашої держави неможливе без оволодіння пісенними скарбами народної творчості – «дзеркала життя, мистецтва, мудрості, культури нації, праісторії народу» (С. Килимник). Народна пісня в усьому розмаїтті національно-самобутніх рис завжди була і залишається незамінним засобом виховання, формування знань, умінь, навичок, творчих якостей особистості, фундаментом її духовного розвитку та художньо-творчої самореалізації, розкриття можливостей, здібностей і творчого потенціалу.

Слід при цьому зауважити, що шляхи становлення і розвитку вокального навчання в самодіяльних хорових колективах вивчалися ще за радянських часів (Л.Шаміна, 1981). Відсутність узагальненої панорами ґенези й еволюції самодіяльних хорових колективів зумовлює актуальність проблеми нині. Нагальною потребою вивчення цього явища зумовлене також тим, що відродження широкої діяльності самодіяльних хорових колективів у сьогодення надасть можливості розпочинати формування вокальної культури народу з дитинства. Зниження вікового цензу для співаків-початківців передбачає внесення змін у процес вокального навчання з метою оновлення його змісту та методів навчання.

Мета роботи – висвітлити діяльність самодіяльних хорових колективів як цілісне явище в контексті загальної панорами еволюції хорового жанру.

Поставлена мета обумовлює наступні завдання:

Розкрити історію виникнення та розвитку самодіяльних хорових колективів у період ХХ-ХХІ ст.

1. Дослідити особливості організації роботи та формування самодіяльних хорових колективів.

2. Охарактеризувати особливості методики роботи над хоровим твором у самодіяльних хорових колективах.

3. Розкрити особливості добору репертуару для успішної концертно-виконавської діяльності самодіяльних хорових колективів.

Об’єкт дослідження – вокальне навчання як складова музичної та загальної культури особистості.

Предмет дослідження – роль вокального навчання в самодіяльних хорових колективах у формуванні особистості.

Методологічну базу дослідження становлять концептуальні засади парадигми сучасних освітніх процесів в Україні (відповідність суспільним потребам, варіативність змісту, демократизація та гуманізація навчання й виховання), інноваційні тенденції розвитку навчально-виховного процесу (адаптація до потреб особистості, забезпечення умов її самореалізації), методологічні положення з проблем відродження української національної культури. Науково-дослідна робота ґрунтується на загальнонаукових методах пізнання та спеціально-наукових методах, які лежать в основі сучасного теоретичного музикознавства та культурології, а саме: принцип історизму, системності, компаративний метод, музично-теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння тощо.

Теоретичною основою дослідження стали філософські теорії формування культури особистості та сутності художньої творчості (Ю. Афанасьєв), положення теорії національної ідеї (В. Андрущенко), концептуальні засади психологічних та педагогічних досліджень про закономірності розвитку особистості, її творчу активність як обов’язкову умову динамічного саморозвитку і самореалізації (І.Бех, Л. Виготський, А. Маслоу), наукове осмислення закономірностей розвитку народного хорового виконавства (В. Одоєвський, О. Сєров, П. Сокальський, Н. Брюсова), наукові праці з фольклористики (А. Іваницький, В. Харків,), вокально-хорового виконавства (А. Єгоров, В. Ємельянов, Н. Калугіна, В.Краснощьоков, А. Кречківський, О. Маруфенко, П. Чесноков, Л. Шаміна, А. Юрлов,), етнопедагогіки (С. Садовенко, М. Стельмахович).

Наукова та практична значущість бакалаврської роботи полягає в тому, що вперше за період Незалежної України висвітлено основні тенденції й прояви проблеми вокального навчання в самодіяльних хорових колективах та розкрито роль самодіяльних хорових колективів у розвитку культури України початку ХХІ століття. Практичне значення роботи визначається можливістю її застосування в подальшому дослідженні діяльності самодіяльних хорових колективів, їх місця і ролі у розвитку музичної та духовної культури сучасної України. Результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсів з історії та теорії культури України, спеціальних курсів вищих культурно-мистецьких навчальних закладів «Самодіяльне хорове виконавство», «Вокальне навчання у самодіяльних хорових колективах» тощо. Основні положення бакалаврської роботи можуть бути використаними у процесі підготовки методичних рекомендацій для керівників самодіяльних хорових колективів та при підготовці до атестації самодіяльних хорових колективів.

Структура роботи. Відповідно до мети і завдань дослідження структура бакалаврської дипломної роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (фото та нотні матеріали, таблиця класифікації хорів, термінологічний словник ) і списку використаних джерел та літератури.

Загальний обсяг роботи – 86 сторінки, у тому числі: основний текст – 75 сторінок, додатки – 6 сторінок, список використаних джерел та літератури (43 найменування) – 4 сторінки.