5. Склад адміністративно-процесуальних відносин

Виникнення, розвиток і припинення адміністративних процесуальних відносин залежить від певних умов. До них належать наявність: а) юридичної основи; б) суб’єктів процесу та їх адміністративно-процесуальної правосуб’єктності; в) об’єктів правовідносин; г) змісту правовідносин; ґ) юридичних фактів.

Зазначені умови і становлять структуру адміністративних процесуальних відносин.

1. Юридичною основою адміністративних процесуальних відносин є правові норми, що містяться у законодавчих і нормативних актах. Ці норми опосередковують зміст адміністративних процесуальних відносин, визначають права і обов’язки учасників таких відносин, їхню поведінку і впливають на характер і мету діяльності. Як зазначалося вище, правова норма є необхідною умовою виникнення, зміни і припинення правовідносин.

2. Суб’єктами адміністративних процесуальних відносин виступають:

1) особи, які розглядають і вирішують адміністративні справи — державні органи, їх посадові особи; органи місцевого самоврядування, їх посадові особи; суди які розглядають і вирішують адміністративні справи; суди, які здійснюють перегляд адміністративної справи в порядку оскарження чи опротестування, або в апеляційному і касаційному порядку та в зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами;

2) особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси — громадяни, юридичні особи, колективи громадян і організацій в особі їх представників із метою захисту своїх прав та інтересів; державні органи в особі їх представників із метою захисту інтересів держави та суспільних інтересів;

3) особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб — законні представники: батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, інші особи, визначені законом;

4) особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства — свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти.

Необхідною умовою для вступу зазначених суб’єктів у конкретні адміністративні процесуальні відносини є адміністративна процесуальна правосуб’єктність, яка складається з правоздатності та дієздатності.

3. Важливим кроком у визначенні правової природи адміністративних процесуальних відносин є з’ясування об’єкта правовідносин, його зв’язків з суспільними відносинами та взаємодії з іншими матеріальними та процесуальними галузями права. Більшістю авторів у юридичній літературі об’єктом правовідносин визнається поведінка (суб’єктів) учасників відносин, їхні дії чи утримання від дій, що спрямовані на вирішення різноманітних правових інтересів. Вони розглядають правовідносини як форму існування суспільних відносин при вирішенні конкретних інтересів, урегульованих нормами права.

4. Зміст адміністративних процесуальних правовідносин складають суб’єктивні права й обов’язки учасників адміністративного процесу, які взаємопов’язані і утворюють юридичний зв’язок між учасниками правовідносин. Це фактична поведінка учасників правовідносин, визначена процесуальними нормами.

Суб’єктивне право передбачає можливість вимагати від іншої особи певної поведінки вчинення певних дій або утримання від певних дій і звернення до уповноважених органів про захист своїх прав і законних інтересів.

Суб’єктивні обов’язки — це передбачена законом необхідність певної поведінки особи, забезпечена можливістю державного примусу.

5. Юридичні факти — це певні обставини, закріплені в процесуальних нормах, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються адміністративні процесуальні відносини. Такими обставинами виступають процесуальні дії, які спрямовані на досягнення певної мети: порушення (відкриття) адміністративної справи; розгляд і вирішення правового спору; спору про право тощо. На відміну від матеріальних правовідносин, де юридичними фактами виступають як дії або бездіяльність, так і події, у процесуальних відносинах виступають лише дії, які є засобом реалізації суб’єктами своєї волі, своїх прав і обов’язків. Бездіяльність та події не викликають процесуальних наслідків, хоча в деяких випадках можуть бути приводом для вчинення процесуальних дій.