15. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.

Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до 7 тис. мов. Точно визначити кількість мов неможливо, оскільки відмінність між різними мовами і діалектами однієї мови умовна. Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями. У мовознавстві існують різні класифікації мов світу за їх структурою. Є мови з давньою писемністю (санскрит, грецька, італійська, німецька, українська ); молодописемні (киргизька), існують і ті що не мають писемності (мови тубільного населення Африки, Австралії та Америки). Різняться мови й ступенем їх вивчення. Це стосується і живих, і мертвих мов. Неоднаковим є й функціональне навантаження мов. Деякі мови виконують лише функцію розмовно- побутового спілкування (племінні мови Африки, Австралії, Америки).Є мови національні, що обслуговують усі сфери діяльності нації (чеська, словацька, польська, , українська ). Є мови, які обслуговують декілька націй.Німецькою користуються німці, австрійці та швейцарці.Деякі мови є мовами міжнаціонального спілкування (російська). Існують і міжнародні (світові) мови, зокрема англійська, арабсь'ка, іспанська, китайська, французька і російська. Їх вивчають у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах різних країн як іноземні мови. Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови). Цей принцип базується на існуванні регулярних системних фонет., грамат. і лекс. відповідностей, що закономірно повторюються у спорід. мовах. Спорідн. мови виникли шляхом диференціації діалектів однієї первісної мови, яку називають прамовою або мовою-основою (напр., сучас. слов’янські мови походять від колишньої спільнослов'ян., або праслов'янської, мови). Диференціація мов є наслідком різних соціальних причин, у тому числі міграції племен, завоювань, змін держ. кордонів, етн. змішування і т. ін. Спорід. мови об'єднують у підгрупи, групи (гілки), сім'ї, або родини, а також в одиниці вищої ієрархії — надродини (гіперсім'ї). Напр., українська мова належить до східнослов'ян. підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окр. вчені об'єднують разом з ін. родинами в ностратичну (бореальну) надродину.На відміну від плюраліст, типологічної класифікації мов, генеалогічна класифікація мов існує у вигляді єдиної схеми для кожної окр. родини й інколи схематично зображається у вигляді генеал. дерева, але реальні відношення між мовами однієї родини складніші, ніж їх подає схема.

16. Поняття типологічної класифікації мов.

Типологічна класифікація мов — класифікація, яка ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної спорідненості. Типологічна класифікація поділяє мови за ознаками їх структури безвідносно до їх походження й розташування в просторі. Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрунтували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі. Фрідріх Шлегель (1772—1829) в 1808 р. опублікував працю "Про мову і мудрість індійців", у якій звернув увагу на відмінність у структурах мов і виділив дві групи мов: флективні .які мають флексії) і нефлективні (які не мають флексій). Його брат Август Шлегель (1767—1845) доопрацював цю класифікацію і виділив три групи мов: аморфні (мови без афіксів), афіксальні та флективні. Він також поділив усі мови на більш ранні (синтетичні) й пізніші (аналітичні). Останню крапку над і в цій класифікації поставив В. Гумбольдт. Узявши за основу класифікацію А. Шлегеля, В. Гумбольдт поділив усі мови на чотири типи: ізо люючі (кореневі), аглютинативні, інкорпоруючі і флективні. Ця класифікація не втратила своєї цінності до нашого часу.