Висновки

1. Загалом обстежено 2 населених пункти Житомирської області – смт. Ружин та с. Крилівка Ружинського району.

2. Інформаторами добиралися типові носії говірки. Переважно це люди старші за 65 років, з початковою або неповною середньою освітою, що не виїжджали на довго за межі села.

3. Основу аналізованого матеріалу становлять понад 300 лексичних одиниць середньонаддіпрянських говорів. Деякі лексеми з тим же значенням вживаються в інших українських говорах, оскільки досліджена територія знаходиться на прикордонні середньонадніпрянського, волинського та подільського говорів, також окремі риси говірки перегукуються з поліськими говорами. Багато з них є загальнонародними і нормативними, проте значна їх кількість має фонетичні і морфологічні відмінності.

Основними рисами дослідженої говірки на фонетичному рівні є:

• помірне «укання»;

• повна диспалаталізація [р’]

• наявне альвеолярне [л^.]

• широко вживається вставний [н]

На морфологічному ровні:

• числівники один, чотири виступають здебільшого у формі jíден, штúри

• широке вживання форм предметно-особового займенника чол. і середи, роду з прийменниками без при­ставного [н]

• дієслова І дієвідміни в 1-ій ос. однини тепер. часу мають чергування [д], [т], [з], [с], з відповідними шиплячими

• відповідно до прийменника-префікса від виступає од

На синтаксичному рівні:

• обмежене вживання протистаного сполучника але і заступлення його протиставними сполучниками та, но;

• полісемантичність сполучника що, який вживається як у підрядних реченнях місця, так і в означальних, підметових, присудкових (шºо в jiх пºо пéршºо̃мºу̃ хрешчé̃ни̃кºу, jе такá шºо в апарáт не̃ давáлас', сºорºóчкºу / шºо вºо̃нá̃ сºоб’í на̃ĭме̃^инºу̃вáла);

наявність невластивих літературній мові форм типу дві дівчаті, і день додоми нема.

Зібраний та проаналізований матеріал становить велику цінність для дослідження взаємовпливу різних говіркових масивів та загалом середньонаддіпрянського говору.

53