120. Структура сучасного японського права.

Процес вестернізації торкнувся також і структури японського права. Вона побудована за ієрархічним принципом викладення нормативного матеріалу. Для неї характерна галузева кла­сифікація, тобто регулювання правових відносин по галузях. Виділяється цивільне, торгове, конституційне, адміністративне, трудове право, право соціального забезпечення, кримінальне, кримінально-процесуальне право та ін.

Структура японського права визнає поділ права на публічне і приватне, що зумовлено сприйняттям японським правом традицій романо-германського права. До галузей публічного права нале­жать конституційне, адміністративне, кримінальне, процесуальне право та ін., до приватного — цивільне, торгове та ін. Проте даний поділ для японського права не має великого практичного значення. Крім того, з'явилися нові галузі, які не укладаються в рамки подібного традиційного розділення права, — це трудове, господарське право та ін.

Для японського права характерний дуалізм приватного права, що виражається в тому, що через рік після прийняття Цивільного кодексу в 1898 р. в 1899 г був прийнятий Торговий кодекс.

У Японії під терміном «цивільне право» в широкому розумінні розуміється «право громадянського суспільства». Дане поняття указує на позитивну сторону права громадянського суспільства. Сфера, що охоплюється цим поняттям, не збігається з сферою дії цивільного права в сучасному його розумінні.

Цивільно-правові відносини в Японії як і раніше регулюються Цивільним кодексом, прийнятим ще в 1898 p., хоча до нього було внесено велику кількість змін, а також законами, що регулюють різні цивільно-правові інститути. Серйозні зміни, внесені до ЦК Японії, стосуються змісту регулювання цивільно-правових від­носин у зв'язку з модернізацією законодавства після прийняття Конституції Японії 1946 р. Цивільний кодекс складається із за­гальної частини і чотирьох розділів, що стосуються правовідносин у галузі речового, зобов'язального, сімейного і спадкового права.

Сімейно-правові відносини регулюються, як уже наголошу­валося, цивільним законодавством. Після прийняття Конституції 1946 р. було змінено багато положень ЦК 1898 p., що стосуються питань сімейно-правових відносин. Зокрема, нове законодавство закріпило рівноправ'я подружжя шляхом скасування статті, що не визнає дієздатність дружини. Також було спрощено проце­дуру укладення шлюбу і розлучення. За згодою сторін достатньо подати заяву про розлучення до відповідного муніципалітету. У випадку відсутності згоди однієї сторони справа вирішується в судовому порядку.

Згідно із законодавством, що регулює сімейно-правові від­носини, мінімальний шлюбний вік чоловіків складає 18 років, а жінок — 16 років, причому при укладенні шлюбу особам, що не досягли 26 років, потрібна згода батьків.

Торгово-правові відносини як і раніше регулюються Торговим кодексом 1899 р. Крім того, багато положень, що стосуються регулювання питань торгового права, містяться в численних за­конах, які були прийняті пізніше. Зокрема, це закони про ліцензії, про торгові знаки, про авторське право 1899 р. і закони про оренду землі і оренду житла 1921 р. Після прийняття Конституції 1946 р. відбуваються подальші зміни у сфері законодавчого забез­печення торгово-правових відносин. Було прийнято нові закони, які привели старе законодавство у відповідність до норм нової конституції. Це закони про оборот цінних паперів 1948 р., про відновлення компаній 1952 р. та ін.

Торгове право Японії слід розглядати як сукупність норм, що регулюють діяльність товариств, які діють у різних сферах життя суспільства, переважно це акціонерні суспільства.

Конституційне право Японії склалося, перш за все, на ос­нові прийняття двох конституцій — Конституції Мейдзі 1889 р. і чинної Конституції 1946 р.

Більшість японських учених розділяє процес прийняття Кон­ституції 1946 р. на два етапи. Перший етап — з моменту ухва­лення умов Потсдамської декларації 1945 р. до 1946 p., коли штаб союзників передав японській стороні так званий «проект Макартура». У цей же час японський уряд самостійно працював над своїм проектом Основного закону. Другий етап настав після того, як було отримано «проект Макартура» і почалося своєрідне змагання між урядом Японії і штабом союзників. Проект Консти­туції Японії був розроблений американськими юристами, резуль­татом якого стало прийняття нової Конституції Японії.

Конституція Японії закріпила такі основні принципи: 1) принцип пацифізму, згідно з яким «японський народ завжди відмовляється від війни як способу здійснення державного суверенітету, а також від застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних спорів», Японія «ніколи надалі не створюватиме сухопутні, морські і військово-повітряні сили, так само як і інші види військового потенціалу. Право держави на ведення війни не визнається»¹;

2. принцип народного суверенітету, що виявляється в тому, щ о«державна влада ґрунтується на священній довірі народу, право на яке виходить від народу, а владні повноваження здійснюються представниками народу і блага якої використовуються народом»;

3. принципи основних прав і свобод. Також Конституція Японії проголосила право держави на оборону, а також право активного внеску в забезпеченні миру в усьому світі.

На основі Конституції Японії в 1947—1948 pp. парламент Японії прийняв такі закони: статут імператорського сім'ї, закон про парламент, закони про вибори в палату представників і па­лату радників, закон про Кабінет Міністрів, закон про організацію державної адміністрації.

Трудові відносини почали регулюватися, в основному, після прийняття Конституції 1946 p., яка містить цілий ряд нових поло­жень, що регулюють трудові відносини. У 1947 р. було прийнято закон про трудові стандарти, який встановив певні стандарти щодо умов праці, зокрема тривалість робочого дня не повинна перевищувати 8 годин, а робочого тижня — 48 годин. Тривалість наднормових робіт усіх категорій робітників не повинна пере­вищувати 120 годин. Відносно наднормових робіт жінок закон встановлює, що їх тривалість не повинна перевищувати в день 2 годин, у тиждень — 6 годин.

Заробітна плата робітників і службовців в основному залежить від їхнього віку, освіти, безперервного стажу роботи на даному підприємстві, спеціальності і досвіду роботи.

У 1949 р. було прийнято закон про профспілки. Профспілки Японії об'єднують більше 12 млн. осіб. Закон про профспілки не допускає звільнення або несприятливого поводження адмініст­рації підприємства з робітниками внаслідок їх членства в проф­спілці, вступу до профспілки, прагнень створити профспілку або дозволеної законом діяльності профспілки. Особливе місце в структурі сучасного японського права займає законодавство, яке регулює охорону навколишнього середо­вища. Першим таким законодавчим актом був закон про забруд­нення промисловими відходами 1958 р. У 1962 р. було прийнято найважливіший закон про контроль кількості диму і сажі, що викидаються в навколишнє середовище. Серед інших законів можна згадати основний закон про забруднення навколишнього середовища 1968 р.

Регулювання кримінально-правових і кримінально-процесу­альних відносин має давні традиції. В основному, всі пам'ятки японського права містять положення, що регулюють саме кримі­нально-правові відносини. Кримінальний кодекс 1870 р. є резуль­татом систематизації всіх існуючих норм в цій галузі. Прийняті в 1882 р. Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси є спробою модернізації кримінального права і процесу та були орієнтовані на німецьку модель регулювання кримінальних і кримінально-процесуальних відносин. У контексті модернізації японського права під впливом правової системи США в 1948 р. було прийнято новий КПК, також було прийнято закон про су­довий устрій і Закон про адвокатуру 1949 р.

У сучасній історії японського права неодноразово робилися спроби реформування кримінального і кримінально-процесуаль­ного права і законодавства, проте вони не увінчалися успіхом.

Останнім часом в Японії приділяється значна увага правовому регулюванню інформаційних відносин, незважаючи на те, що країна давно знаходиться на передових рубежах у розробленні комп'ютерних і інформаційних технологій. Так, починаючи з 1999 p., було прийнято нормативно-правові акти, що стали основою інфор­маційно-телекомунікаційного суспільства та сформували окрему галузь японського законодавства — інформаційне право (у 1999 р. було прийнято найважливіший закон «Про доступ до інформації, що перебуває у веденні адміністративних органів влади» № 42, у 2000 р. — закон «Про формування передового інформаційного і телекомунікаційного мережевого суспільства», що містить основні принципи розвитку інформаційного суспільства Японії, в 2005 р. — закон «Про захист персональної інформації»)